Logo GenDocs.ru

Поиск по сайту:  

Загрузка...

Реферат - Економічне мислення як основний компонент економічного виховання - файл 1.doc


Реферат - Економічне мислення як основний компонент економічного виховання
скачать (94 kb.)

Доступные файлы (1):

1.doc94kb.17.11.2011 06:13скачать

содержание

1.doc




РЕФЕРАТ




на тему:


" Економічне мислення як основний компонент

економічного виховання "




Зміст





РЕФЕРАТ 1

на тему: 1

Зміст 2

1. Економічне мислення як основний компонент економічного виховання 3

2. Типи економічного мислення 6

3. Передумови та закономірності формування економічного мислення 9

4.Принципи економічного мислення 12

Використана література 17
^

1. Економічне мислення як основний компонент економічного виховання



Зміни в життєдіяльності людини в умовах введення ринкових механізмів господарювання роблять актуальною проблему формування економічного мислення. Визначення шляхів та засобів здійснення цього процесу передусім вимагає ретельного дослідження сутності категорії "економічне мислення".

Поняття "економічного мислення" вперше ввів у науковий обіг К. Маркс. У радянський період вперше звернувся до його аналізу академік Л. І. Абалкін. Формування економічного мислення він визначав як одну з передумов переведення економіки на інтенсивний шлях розвитку, якісного поліпшення господарського механізму. Актуальність постановки проблеми на той час (середина 80-х років минулого століття) зумовлювали якісні зміни в житті соціалістичного суспільства, виникнення нових недостатньо вивчених явищ (інтенсифікація виробництва, введення госпрозрахунку).

Мислення - поняття містке. Кожна з наук, розглядаючи мислення, визначає його сутність залежно від предмета свого дослідження. Загалом є два підходи до його визначення:

1) це процес опосередкованого й узагальненого відбиття в свідомості людей стану економічного життя у вигляді понять, в їх певній системі, логічному зв'язку;

2) це інтелектуальна властивість, здатність людини відбивати, смислювати економічні явища й відносини, пізнавати їх сутність і зв'язки, засвоювати й зіставляти економічні поняття, категорії, теорії, вимоги економічних законів з реальністю і відповідним чином будувати свою діяльність.

Приймаючи останнє трактування, ми хочемо розглянути економічне мислення як предмет педагогічної науки.

Підходячи до проблеми формування економічного мислення з педагогічних позицій, ми певним чином змінюємо погляд на мислення, як на предмет психології й визначаємо його як внутрішню якість особистості, яка зумовлює її здатність осмислювати й засвоювати економічні знання, здобуті в результаті опосередкованого, узагальненого й адекватного відбиття дійсності, реалізувати у практичній діяльності. Ознака "економічне" надає терміну мислення своєрідного забарвлення, яке не тільки підкреслює його зміст, а й виражає стиль мислення, його спрямованість. Розвиток економічного мислення учнів передбачає не тільки застосування загальних норм правильного мислення до даного змістовного матеріалу, а й певну орієнтацію в осмисленні соціально-економічної дійсності, яка виникає на основі усвідомлення теоретичного змісту економічних явищ і реалізується в процесі практичної діяльності.

Об'єктом економічного мислення є економічне життя, економічні відносини, вся господарська практика в цілому. Причому суть економічних відносин виражає не лише виробничий процес, а й проблеми власності, розподілу, обліку і споживання. Тому дитина, яка ще не включилася у виробничі відносини, вже має певний рівень економічного мислення. Джерелом його формування є відносини споживання, економічна інформація, практична діяльність.

Суб'єктом економічного мислення є особистість.

Основні риси економічного мислення такі: науковість, гнучкість, реалістичність, конструктивність, масштабність, орієнтація на досягнення високої ефективності, врахування вимог соціального характеру, оптимізм.

Проблема визначення специфіки економічного мислення залишається актуальною як у теорії, так і в практиці навчання. Педагогічна практика часом навіть випереджає теорію, й оскільки реальний досвід навчання насичено прагненням до розвитку економічного мислення, що знаходить відображення в педагогічному досвіді, наукових працях і методичній літературі. Разом з тим визначення основних рис економічного мислення, які виражають ставлення суб'єкта до об'єкта пізнання та своїх завдань, досить розмите.

Основні риси економічного мислення.

1. Науковість. Сприйняття людьми економічних процесів і ставлення до цих процесів повинно базуватися на наукових знаннях про економіку, її закони, вплив на життя кожного.

  1. Гнучкість - здатність орієнтуватися в будь-якій обстановці, вміння враховувати обставини, що виникають, нові явища та процеси в ході прийняття рішень та їх реалізації; вміння змінювати намічену програму діяльності й спокійно сприймати нові погляди та ідеї, своєчасно відмовлятися від застарілих, але поки що загальноприйнятих поглядів. Динамічність економіки, науково-технічного процесу, рухомість і мінливість структури виробництва й потреб суспільства вимагають гнучкої та динамічної психіки.

  2. Реалістичність - здатність адекватно сприймати існуючі економічні відносини й відповідно діяти. Оцінка різноманітних господарських ситуацій повинна спиратись на теоретичні положення, що є основою практичних дій. Реалістичність проявляється в оцінюванні зробленого, розумінні процесів, що відбуваються і очікуються, в постановці поточних і перспективних завдань, розробленні планів тощо.

Не менш важливе значення має усвідомлення власної відповідальності за свій успіх у житті. Кожна дитина повинна усвідомити, що розраховувати треба лише на себе і що за зроблений вибір треба відповідати.

  1. Конструктивність. Конструктивність включає вміння чітко визначати завдання, планувати діяльність, вибирати раціональніші способи й засоби досягнення мети, економити ресурси, доводити рішення до повного втілення, використовувати найдоцільніші форми й методи роботи, не зупинятися перед труднощами.

  2. Масштабність - здатність заглядати в завтрашній день, передбачати віддалені результати своєї діяльності, а отже, своєчасно коригувати її, раціонально організовувати споживання, бачити шляхи економії в домашньому господарстві. Бачення перспектив допомагає приймати правильні рішення, зважено підходити до будування планів.

6. Орієнтація на досягнення високої ефективності передбачає ефективне використання ресурсів, поліпшення організації праці, вдосконалення технологічного процесу, впровадження досягнень техніки.

Проявом цієї риси є бачення нової функції знайомого об'єкту, створення оригінального способу розв'язання завдань, коли відомі інші тощо.

7. Врахування вимог соціального характеру - екології, морально-психічних процесів.

8. Оптимізм, упевненість у своїх силах і завтрашньому дні. Величезної шкоди завдає людині переоцінка труднощів і недооцінка власних можливостей.

Зіставлення економічного мислення тільки з нормами правильного й логічного мислення є неправомірним, оскільки знижує ефективність процесу його формування. В процесі економічного мислення використовують як загальні закони логіки, так і особливі предметно-економічні дії. Воно також передбачає переконаність в ефективності та цінності результатів використання цих способів діяльності. Зміст економічного матеріалу визначає використання тих чи інших ідей, установок, орієнтацій, а також реалізацію рис економічного мислення.
^

2. Типи економічного мислення


Всі люди наділені певним економічним мисленням — сукупністю поглядів на нашу економіку, її сутність і закономірності розвитку, форми та методи управління, позаяк кожна людина прямо чи побічно пов’язана і господарською діяльністю, й особливо — з її результатами.

Звідси випливають завдання викладача: вкрай важливо вже до лекції чітко уявляти, яким є економічний кругозір студентів. Тоді можна визначити міру розбіжності у розумінні економіки з боку слухачів і лектора. Але для цього треба обов’язково зважати на наявні рівні розвитку економічного мислення.

Економічне мислення підрозділяють на два основні типи. По-перше, це — повсякденне мислення, що формується суто на ґрунті безпосередніх життєвих спостережень у людини, яка не має жодної економічної підготовки. Однак таке мислення з низки питань ми виявляємо й у людей, які мають певне економічне мислення. По-друге, це — наукове економічне мислення, яким, природно, володіє викладач економічних дисциплін. Воно передбачає найвищий рівень пізнання закономірностей розвитку економіки, потрібний для компетентного її регулювання з боку держави на засадах ринкового механізму функціонування.

На практиці викладач економіки найчастіше зустрічається зі студентами, які вже мають бодай якусь економічну підготовку. Із ними куди легше обговорювати наукові економічні проблеми. Найбільші труднощі виникають, коли доводиться роз’яснювати наукові положення людям із повсякденним економічним мисленням.

Отже, чим труднощі переходу від повсякденного до наукового економічного мислення можна пояснити тим, що вони зумовлені суттєвими розбіжностями за характером і глибиною пізнання дійсності.

Повсякденний погляд на економіку найчастіше дуже суб’єктивний і властивий людині, яка розглядає навколишню дійсність лише крізь призму своїх особистих цілей та інтересів. На такий погляд нерідко накладають відбиток сформовані в народі звичаї, традиції, а іноді навіть забобони. Припустімо, що перед людьми із повсякденною свідомістю ми ставимо таки непрості питання — про збільшення внесків населення в Ощадбанк, про зростання акцизів на бензин, про продаж легкових авто зі страховим полісом, про розвиток особистих присадибних господарств тощо. У відповідь ми почуємо вельми суперечливі думки, що відбивають суто особисті, життєві позиції людей, їхні вподобання й прагнення.

Науковий погляд на економіку має характер об’єктивної істини, тобто відбиває зовнішній світ таким, яким він існує у дійсності — незалежно від думок чи бажань. А це передбачає вміння викладача спростовувати різні суб’єктивістські тлумачення розглянутих питань і висвітлювати справжній стан справ.

Повсякденне мислення ґрунтується на уривчастих і однобічних знаннях про економіку, доволі природних для обмеженого світогляду однієї людини. Утім, знаючи всі аспекти й реальні параметри економічних процесів, людина часто надає таким знанням загального значення. І тоді ми можемо почути, наприклад, категоричні судження якого-небудь слухача, котрий ознаки відомого лише йому явища безпідставно поширює на всі без винятку явища такого штибу. Скажімо, побувавши на якомусь занедбаному підприємстві, слухач безпідставно переносить побачене там на решту підприємств.

Наукове мислення відображає економіку всебічно, у її ціліснос­ті. Отже, викладач має критично ставитися до однобічних поглядів, а також чітко окреслювати загальну панораму подій. Ключовою проблемою, що охоплює весь комплекс пізнавальної діяль­ності, є розуміння процесів розвитку.

У повсякденному мисленні багато подій відбиваються перекручено, немов у скривленому дзеркалі. Це багато в чому визначається тим, що в центрі уваги людей нерідко перебувають швидкоплинні й незначні — із суспільної точки зору — господарські явища, що, можливо, мають велике значення лише для якоїсь окремої особистості. На її свідомість часом справляють істотний вплив поточні, повсякденні потреби та інтереси. Саме їм така людина надає перебільшеного значення. І тоді, як то кажуть, за окремими деревами людина не бачить лісу. А це нерідко веде до помилок як у сприйнятті навколишнього світу, так і в практичній діяльності, слугуючи однією з причин конфлікту між особистими й суспільними інтересами.

Тим часом наукове економічне мислення здатне виявити істинний зв’язок між:

а) минулим, сьогоденням і майбутнім;

б) перехідним і постійним;

в) головним і другорядним;

г) необхідним і випадковим, загальним і частковим.

Звідси випливають такі завдання для викладача: допомогти людям позбутися перекрученого сприйняття економічних явищ, побачити їх у правильному плані, схарактеризувати головні й провідні тенденції та закономірності соціально-економічного розвитку, показати правильне співвідношення особистих і суспільних інтересів. Зрештою саме завдяки науковому мисленню можна навчитися розуміти процеси економічного розвитку.

^

3. Передумови та закономірності формування економічного мислення



Економічне мислення являє єдність змісту економічних знань, способів розумових дій і установок особистості на їх використання в пізнанні та осмисленні конкретних соціально-економічних явищ. Можна виділити такі складові економічного мислення: мотиваційна, операційна (інтелектуально-логічна) й дієво-практична.

Мотиваційна складова економічного мислення людини виражає її ставлення як суб'єкта до об'єкта пізнання, до завдань, які вона виконує, забезпечує готовність до аналізу, осмислення соціально-економічних явищ, проектує економічну свідомість на сучасність, суперечності та окремі прояви цієї свідомості у властивій їй системі зв'язків. Мотивація поведінки має пов'язуватися з економічною доцільністю. Реалізація загальних норм правильного формально-логічного мислення регулює основні ідеї економічного буття. Усвідомлення останніх повинно досягти рівня установок особистості на їх використання в будь-якій діяльності.

Всі основні ідеї виступають, як знання й розрізняються ступенем узагальненості. Подібні узагальнені ідеї за розвинутого економічного мислення стають установками особистості, принципами її практичної та розумової діяльності, визначають поведінку в суспільстві, життєву позицію. Найголовнішими серед них є ідеї економії часу, живої праці, матеріалів, енергії. Наприклад, ступінь прогресивності розвитку суспільства, визначають за його успіхами в економіці; кожна людина має власні резерви розвитку і тому далеко не безсила перед обставинами, а є активною силою їх створення і зміни; успіх у комерційних справах визначає активність людини; приватна власність є важливою умовою розвитку виробництва.

Операційна (інтелектуально-логічна) складова - це способи аналітико-синтетичного мислення, що реалізуються завдяки логічним діям.

Перероблені таким чином у свідомості людини знання далі регулюють поведінку. Формування економічного мислення повинно забезпечити оволодіння певною сукупністю вмінь, а саме:

  • оперувати економічними поняттями, виділяти ознаки цих понять;

  • орієнтуватися в головних миганнях економічного життя країни, пояснювати сутність економічних процесів та явищ; науково оцінювати суспільно-економічні явища, виявляти суперечності в господарському житті, простежувати зв'язок і взаємовплив між продуктивними силами й виробничими відносинами, встановлювати причини прогресу й застою в господарстві;

  • встановлювати прямі й опосередковані зв'язки між економічною діяльністю людей, матеріальним виробництвом та іншими сторонами суспільного життя, розкривати вплив на економіку інших чинників - політики держави, зрушень у царині культури, шукати першопричини суспільних явищ у сфері економіки;

  • аналізувати й узагальнювати матеріал з економічних питань, економічні процеси, факти та явища економічної дійсності, господарської практики, важливі економічні показники (продуктивність, норма, собівартість тощо) і критично їх оцінювати;

  • виявляти зв'язок між різними галузями виробництва, окремими його елементами, а також визначати вплив природних умов на трудову діяльність; бачити складний взаємозв'язок між різними фактами господарської практики;

  • аналізувати результати дій, ретельно перевіряти роботу, визначати її якість і намічати способи вдосконалення (поліпшення якості виробів, зростання кількості виготовленої продукції); давати характеристику технологічним процесам, оцінювати їх ефективність, порівнювати.

Дієво-практична складова — це досвід творчої діяльності, в якій формується й реалізується економічне мислення. Цей досвід є обов'язковою умовою розвитку економічного мислення. Його проявами в практичній діяльності слід вважати не тільки економічні вміння, а й прагнення економічно доцільно побудувати свою діяльність. Навіть, коли такі спроби не увінчаються успіхом або не дадуть бажаних результатів, є всі підстави вважати розвинутим дієво-практичний компонент економічного мислення. Виходячи з цього його проявами є:

  • прагнення раціонально організовувати свою роботу, ефективно використовувати час і матеріали: визначати раціональну послідовність виготовлення виробів та обирати найраціональніші способи їх оброблення; планування організаційно-технічних заходів, що забезпечують ефективність праці, зниження собівартості, поліпшення якості продукції;

  • прагнення вдосконалювати робочий процес, поліпшувати його результати; вияв ініціативи й самостійності; визначення нових рубежів для особистих трудових досягнень; додержання режиму економії сировини, матеріалів, електроенергії, трудових витрат; економічний аналіз роботи для її вдосконалення;

  • вміння вибирати й застосовувати різноманітні засоби, що сприяють економії та ощадливості;

  • здатність зіставляти витрати й результати своєї діяльності та приймати економічно доцільні рішення: додержанню технологічної та трудової дисципліни; прагнення підвищувати культуру своєї праці, свою кваліфікацію; володіння методикою й технікою найпростіших економічних розрахунків;

  • сформованість раціональної структури споживання;

  • якість та економічну ефективність роботи.

Таким чином, формування економічного мислення відрізняється від навчання загальних, мислительних операцій аналізу, синтезу, узагальнення тощо, воно неможливе без врахування специфіки змісту економічного матеріалу й спрямованості особистості на розв'язання економічних проблем.

Економічне мислення є обов'язковим елементом економічної свідомості і економічної культури й пов'язане з соціально-психічними якостями людини (ощадливість, підприємливість, діловитість тощо). За органічного злиття економічної освіти й виховання економічне мислення і відомість переходить у відповідні соціально-психічні якості вихованця, в практичні навички економічної діяльності.

Економічне мислення багато в чому визначається особистісними якостями, адже конкретна особистість, що мислить, має певні соціальні якості. Мислення людини, що володіє діловими якостями, людини наполегливої, здатної до пошуку, буде зовсім іншим, ніж мислення людини малоініціативної й байдужої навіть за однакового рівня економічних знань.

Існує тісний зв'язок підприємливості з економічним мисленням. Творчий пошук раціональних шляхів розв'язання проблем, оригінальність і висока економічна ефективність господарських рішень неможливі без установки на економічно доцільну поведінку, без здатності аналізувати закономірності розвитку виробництва, без уміння бачити перспективи економічного розвитку.

  1. ^

    Принципи економічного мислення




Під час вирішення економічних завдань доцільно скористатися принципами економічного мислення стосовно типів поведінки, характерних для всіх людей незалежно від віку, релігії, політичної системи, статі або культури.

До економічні принципів належать:

Принцип 1: Будь-який вибір чогось коштує

Цей важливий принцип свідчить, що кожен, хто робить вибір, чимось поступається. Вибір фактично передбачає дві дії. Коли можливі кілька варіантів, ми одночасно й вибираємо, й відмовляємося. Давня приказка «Я не мав вибору» просто недоречна в економічному аналізі: адже тут завжди існує альтернатива, бо немає незамінних речей. Але часом ціна альтернативи є такою високою або такою низькою, що нам здається, ніби інших шляхів немає. Прикладом може послугувати вибір десерту: червиві яблука або шоколадний торт. Вартість відмови від червивих яблук на користь шоколадного торту настільки мала, що здається, ніби альтернативою є лише торт.

Вибір конче важливий у ринковій економіці. Споживачам доводиться вибирати, які товари та послуги купувати, усвідомлюючи, що, зробивши цей вибір, вони мають відмовитися від інших товарів. Виробники, своєю чергою, мають вирішити, які саме товари та в який спосіб виробляти ефективно. Якщо виробники зроблять неправильний вибір, вони не зможуть далі залишатися в бізнесі.

За умов демократії виборці обирають тих, хто керуватиме ними.

Оскільки наші потреби перевищують наявні ресурси, кожен вибір чогось коштує.

Принцип 2: Люди економлять

Щомиті, щодня люди постають перед вибором. Що вдягнути? Вчитися чи гуляти? Знайти роботу чи продовжувати навчання? Незалежно від віку, добробуту, місця проживання всім людям доводиться робити вибір, від якого залежатиме спосіб їхнього життя й пов’язаних із ними людей. Економісти стверджують, що будь-яка економічна діяльність людей, підприємств та уряду є результатом вибору, зробленого окремими особами. Якщо ми розуміємо, як і чому здійснено вибір, ми свідомо братимемо участь в економічній діяльності.

Звісно, не всі роблять однаковий вибір, бо в кожного свої цінності. Інакше кажучи, особисті вибори завжди індивідуальні, але зробити вибір має кожен. Спільним для всіх людей є спрямована на вибір поведінка. В економіці таку поведінку називають економічною: це означає, що люди обирають варіант, який видається їм найкращим, адже він означає найменші витрати й найбільшу вигоду порівняно з рештою. Наприклад, чому радянська фабрика могла виробляти товари низької вартості? Економісти переконані, що цьому має бути своя причина. Менеджери фабрики економили навіть тоді, коли їхня поведінка не відповідала інтересам споживачів.

Принцип 3: Люди діють відповідно до мотивації

Мотиви (стимули) — це будь-які вчинки, покарання чи винагороди, що надихають людину до дії. Зміни мотивів зазвичай зумов­люють збільшення вигоди або зменшення витрат, пов’язаних із діями. Коли мотиви змінюються, змінюється й вибір людей, причому передбачувано. Які мотиви впливають на ваш вибір? Наскільки ретельно ви будете готуватися до тестування, якщо зможете отримати винагороду за правильні відповіді? Чи працюватимете ви так само сумлінно, якщо кожен отримає однакову оцінку незалежно від балів за тестування?

У командній економіці стимули визначають згори. Припустімо, що поставлено завдання виробити 100 000 пар взуття. Ця мета не передбачає взуття високої якості й різних розмірів. Взуттєва фабрика може випустити 100 000 пар взуття для підлітків замість взут­тя для дорослих чоловіків різного розміру, бо з обмеженої кількості шкіри черевиків маленьких розмірів для хлопців вийде більше.

У ринковій економіці стимулом є прибуток, який змушує бізнес виробляти те, що потрібно споживачеві. Взуттєва компанія має визначити, які види взуття купуватимуть споживачі, та створити умови, за яких покупці добровільно віддаватимуть за взуття власні гроші. У разі успіху компанії забезпечено прибуток. У разі невдачі прибуток отримають інші.

Принцип 4: Добровільна торгівля вигідна і для покупців, і для продавців

У цілому світі люди добровільно торгують з іншими людьми, щоб придбати потрібні їм товари та послуги. Торгівля зародилася за сивої давнини. Чому? Тому, що люди можуть поліпшити своє становище, обмінюючи наявне в них у відносному надлишку (тож вони й цінять його менше) на те, що в них у відносному дефіциті (тож вони й цінять його більше). Японці обмінюють свої кольорові телевізори й фотоапарати на американську пшеницю та ліс, робітники віддають свій робочий час в обмін на доходи, сплачувані їм роботодавцями. У кожній ситуації люди приймають цілеспрямовані рішення й поступаються якоюсь частиною вартості, щоб отримати щось цінніше. Внаслідок такої дії їхнє становище поліпшується порівняно з тим, що було до обміну.

Вигоду, яку люди отримують від торгівлі, визначають не лише грішми; вона може містити все, що змушує людину думати, начебто її становище поліпшилося: збільшення тривалості вільного часу, розширення асортименту товарів і послуг, поліпшення здоров’я.

Вивчаючи економічну поведінку, зважайте на те, чи допомагає людям торгівля за законами цієї економіки.

Принцип 5: Обмін має прямі та непрямі ефекти

Фредерік Бастіо, французький економіст XIX ст., стверджував, що різниця між хорошим і поганим економістом полягає в тому, що поганий економіст передбачає лише безпосередні, видимі результати, тоді як хороший економіст передбачає ефекти, прямо не пов’язані з початковою економічною політикою, які можна відчути лише через деякий час. Так, прямим негайним наслідком уживання алкогольного напою може бути приємне радісне відчуття, а непрямим — сильний головний біль. В економіці непрямі на-
слідки якоїсь дії можуть бути далекими від її початкового ефекту. Економічний спосіб мислення передбачає осмислення того, як зміни економічних стимулів унаслідок початкової політики впливатимуть на майбутні дії. Наприклад, зливання токсичних відходів у річку може здешевити хімікати, але як це відіб’ється на здоров’ї людей? Урядовий контроль із вимогою зниження цін на м’ясо видається корисним для людей, проте певними побічними ефектами такої політики може стати скорочення виробництва м’яса, погіршення його якості, великі черги і чорний ринок.

Принцип 6: Економічні системи впливають на індивідуальний вибір і стимули

Правила та звичаї економіки країни впливають на індивідуальний вибір. У всіх країнах існують способи співпраці для забезпечення продовольством, одягом, житлом, транспортними засобами, розвагами та іншими важливими товарами і послугами. Ця співпраця визначається писаними й неписаними правилами кооперації, що впливають на особисті мотиви. Закони й контракти є прикладами писаних правил в економіці США, тоді як поважне ставлення до покупців («покупець завжди правий») — це неписане правило або звичай. Зі зміною правил змінюються стимули та вибір.
^

Використана література



1.        Аксьонова О.В. Методика викладання економічних дисциплін: Навч.посіб. – К.: КНЕУ, 2006. – 708 с.

2.        Балягіна І.А., Богорад М.А., Ковальчук Г.О. Методика викладання економіки: Навч.-метод.посіб.для самост.вивч.дисц. – К.: КНЕУ, 2005. – 341 с.

3.        Вітвицька С.С. Основи педагогіки вищої школи: Методичний посібник для студентів магістратури. – К.: Центр навчальної літератури, 2003. – 316 с.

4.        Ігри для дорослих. Інтерактивні методи навчання / Упоряд. Л.Галіцина. – К.: Ред.загальнопед.газ., 2005. – 128 с.

5.        Ковальчук Г.О. Активізація навчання в економічній освіті: Навч.посіб. – К.: КНЕУ, 2003. – 298 с.

6.        Освітні технології: Навч.-метод.посіб / За ред.О.М.Пєхоти. – К.: А.С.К., 2004. – 256с.

7.        Педагогика и психология высшей школы: Учебное пособие. – Ростов н/Д: Феникс, 2002. – 544 с.

8.        Підласий І.П. Практична педагогіка або три технології. Інтерактивний підручник для педагогів ринкової системи освіти – К.: Видавничий Дім “Слово”, 2004. – 616с.

9.        Щербань П.М. Навчально-педагогічні ігри у вищих навчальних закладах: Навч.посіб. – К.: Вища школа, 2004. – 207с.

10.     Ясулайтіс В.А. Дистанційне навчання: Метод.рекомендації. – К.: МАУП, 2005. – 72 с.


Скачать файл (94 kb.)

Поиск по сайту:  

© gendocs.ru
При копировании укажите ссылку.
обратиться к администрации