Logo GenDocs.ru

Поиск по сайту:  

Загрузка...

Лекция - Рослинні тканини - файл 1.doc


Лекция - Рослинні тканини
скачать (47.5 kb.)

Доступные файлы (1):

1.doc48kb.17.11.2011 07:14скачать

содержание
Загрузка...

1.doc

Реклама MarketGid:
Загрузка...
Тема 9. Рослинні тканини

1. Визначення та еволюційне виникнення тканин.

2. Принципи класифікації тканин.

3. Меристеми: визначення та класифікація.

4. Первинні меристеми: визначення, типи і характеристика.

5. Теорії будови конуса наростання.

6. Вторинні тканини: визначення, типи і характеристика.

 

1. Визначення та еволюційне виникнення тканин.

Диференціація організмів на тканини властива лише вищим багатоклітинним рослинним організмам.

Тканини (лат. texux, грец. histos) — комплекси клітин, спільних за походженням, будовою та пристосовані для виконання певних специфічних функцій.

Спеціалізовані клітини найбільш ефективно виконують властиві їм функції. Така спеціалізація окремих клітин, а також їх груп (тканин) зумовлена тим, що рослини в процесі еволюційного розвитку перейшли від порівняно однорідних умов життя у водному середовищі до наземних, які характеризуються більшою різноманітністю екологічних факторів. Серед вищих рослин найбільш досконалі і складні за будовою тканини сформувались у покритонасінних (квіткових) рослин.

 

^ 2. Принципи класифікації тканин.

Термін “тканина” вперше ввів у ботанічну науку відомий вчений –мікроскопіст Неємія Грю у 1671 р. Йому також належить перші спроби класифікації тканин, які він поділяв на паренхімні та прозенхімні. Такої ж класифікації дотримувався відомий гістолог Лінк (1807). Це, звичайно, була штучна класифікація, яка ґрунтувалась лише на співвідношенні довжини та ширини клітин. Пізніше Ван-Тігем (1891) запропонував принципіально нову класифікацію, виділивши функціонально різні групи тканин: відмерлі і живі. Більш детальну класифікацію запропонував фізіолог Сакс (1868), розділивши всі тканини на три групи:

    1. покривні, які виконують захисні функції всіх органів рослин;

    2. провідні тканини, серед яких виділені елементи ксилеми, що проводять воду і розчинені в ній мінеральні речовини по стеблу вверх до листків від кореня — “висхідна течія”, та елементи флоеми, по якій рухаються органічні речовини від листків до коренів — “низхідна течія”.

    3. Основні тканини, тобто такі, які становлять основну складову частину органів рослин.

Таким чином, ця класифікація базується на морфологічних і фізіологічних принципах і тому її можна назвати морфолого – фізіологічною.

За класифікацією російських ботаніків А.Васильєва та ін. (1988) всі рослинні тканини об’єднані в такі системи:

І. Твірні тканини (меристеми):

    1. верхівкові (апікальні);

    2. бокові (латеральні): а — первинні (прокамбій, перицикл);

б — вторинні (камбій, фелоген);

    1. вставні (інтеркалярні);

    2. раневі (травматичні).

ІІ. Асиміляційні тканини.

ІІІ. Запасаючі тканини.

ІV. Аеренхіма.

    1. Пограничні тканини:

1) зовнішні, з переважаючою функцією газообміну і транспірації, а також функцією механічного захисту (покривні тканини):

а) первинні (епідерма), б) вторинні (перидерма), в) третинні (кірка або ритидом);

2) зовнішні з переважаючою функцією всмоктування:

а) ризодерма, б) веламен.

3) внутрішні з переважаючою функцією регуляції проходження речовин:

а)ендодерма, б) екзодерма, в) клітини, що отчують провідні пучки в листках.

    1. Видільні тканини:

1) зовнішні: а) залозисті волоски (трихоми) і вирости (емергенци), б) нектарники, в) гідатоди;

2) внутрішні: а) видільні клітини (з ефірними маслами, смолами, кристалами, танінами тощо), б) багатоклітинні вмістилища виділень, в) молочники.

    1. Механічні (опорні, скелетні) тканини:

      1. коленхіма, 2) склеренхіма:

а) волокна,

б) склереїди.

    1. Провідні тканини:

      1. ксилема (деревина);

      2. флоема (луб).


^ 3. Меристеми: визначення та класифікація.

Твірні тканини або меристеми (від грец. meristos — подільний) — сукупність клітин з незавершеною диференціацією, внаслідок поділу яких утворюються всі постійні тканини рослинного організму.

З клітин меристеми утворюються всі інші тканини рослинного організму. Меристематичні клітини здатні до безперервного поділу, за рахунок чого рослини весь час ростуть на протязі всього свого життя. Меристематичні клітини, як правило, невеликих розмірів, паренхімної форми, з тонкими пектиново – целюлозними оболонками. Характерною ознакою твірних тканин є те, що вони локалізуються в певних місцях рослини.

За походженням меристеми бувають первинні і вторинні.

За локалізацією розрізняють апікальну, латеральні, інтеркалярну та раневу меристеми.

 

^ 4. Первинні меристеми: визначення, типи і характеристика.

Первинні меристеми або промеристеми, закладаються ще в зародку насінини, а під час проростання насіння знаходяться на кінцях пагона і кореня у вигляді конусів наростання.

Промеристема (від грец. pro — перед, до, раніше і meristos — подільний)— первинна твірна тканина точок росту стебла й кореня. Клітини її ізодіаметричної форми, мало диференційовані,їх поділ відбувається у всіх напрямках. До про меристеми також належать ініціальні клітини.

Прокамбій (від грец. pro — перед, до, раніше і cambium — обмін)— первинна латеральна твірна тканина, з клітин якої утворюються первинні провідні тканини— первинна флоема і первинна ксилема. П. виникає з промеристеми, його клітини прозенхімної форми, мають густу цитоплазму, інтенсивно діляться. У голонасінних і дводольних покритонасінних рослин перетворюється на камбій.

Перицикл (від грец. peri — навколо, біля і kyklos — коло) — первинна латеральна меристема, що розташована на периферії центрального циліндра у рослин. П. складається з одного (в коренях) або кількох (у голонасінних) рядів меристематичних клітин. З П. кореня закладаються бокові і додаткові корені, іноді з клітин П. диференціюється фелоген, який при відмиранні первинної кори на поверхні кореня утворює перидерму. В стеблах з П. виникає склеренхіма і паренхіма, форуються членисті молочники (кульбаба0, ефіромасляні ходи (у золнтичних), видільні клітини (у гарбузових0 та інші вмістилища продуктів секреторної діяльності у рослин.

Конус наростання (лат. conus — шишка) — верхня конусоподібна частина осьових органів (стебла і кореня), що складається з первинної твірної тканини — апікальної меристеми. За рахунок поділу клітин К. н. Відбувається ріст стебла та кореня в довжину. В базальній частині К. н. Закладаються листки у вигляді меристематичних горбочків.

Інтеркалярна меристема (від лат. intercalaris — вставний) — різновид твірної тканини, яка локалізована між ділянками постійних тканин (наприклад, при основі міжвузлів у стеблах злакових, при основі листків дводольних).

 

^ 5. Теорії будови конуса наростання.

Дослідженням будови конуса наростання займався німецький вчений В.Ф. Гофмейстер, який у 1951 році висунув теорію, згідно якої меристема конуса наростання закінчується однією ініціальною клітиною, яка дає початок всій меристематичні тканині.

Пізніше іншим німецьким вченим Ганштейном (1863) було встановлено, що меристема з однією ініціальною клітиною властива лише споровим рослинам, а в насінних рослин (голо- та покритонасінних) є багато ініціальних клітин. За його теорією конус наростання складається з трьох шарів: зовнішнього — дерматогену, середнього — периблеми і внутрішнього — плероми. Разом з тим, ним було встановлено, що з дерматогену утворюється епідерміс, з периблеми — первинна кора та з плероми — центральний осьовий циліндр.

У 1924 році Шмідт висунув теорію туніки і корпусу, згідно якої конус наростання диференційований на шари: 1) туніку (епідерма і первинна кора) і 2) корпус (центральний циліндр).

Наступною теорією є теорія апікальної, латеральної та стрижневої меристем. Згідно якої за рахунок апікальної меристеми відбувається ріст в довжину, з латеральної утворюються листки, з стрижневої — центральний осьвий циліндр.

 

^ 6. Вторинні тканини: визначення, типи і характеристика.

Вторинні меристеми в основному утворюються після утворення первинної структури кореня і стебла із клітин постійних тканин. До вторинних меристем відносять пучковий і між пучковий камбій та фелоген.

Фелоген (від грец. phellos — корок і gennao — утворюю, продукую) — вторинна латеральна меристема, внаслідок поділу якої утворюється перидерма. Ф. складається з одного, іноді з двох шарів клітин. Ф. може виникати з клітин епідерми (у яблуні, верби), субепідермальних шарів (у ясена, бузини), первинної кори (у смородини), з перициклу (у хвойних і дводольних), в центральному циліндрі (у винограду).

Пучковий камбій — вторинна латеральна меристема, яка утворюється з покамбію провідного пучка. Пучковий камбій відокремлює до середини від себе елементи вторинної ксилеми (деревини), а назовні — елементи вторинної флоеми (лубу).

Міжпучковий камбій — вторинна латеральна меристема, що утворються в стеблах з клітин основної паренхіми, а в коренях — з перициклу. Міжпучковий камбій змикається з пучковим камбієм, утворюючи суцільне камбіальне кільце.


Скачать файл (47.5 kb.)

Поиск по сайту:  

© gendocs.ru
При копировании укажите ссылку.
обратиться к администрации