Logo GenDocs.ru

Поиск по сайту:  

Загрузка...

Конспект лекцій по Основам охорони праці - файл Лекція 10.doc


Конспект лекцій по Основам охорони праці
скачать (1090 kb.)

Доступные файлы (14):

Лекція 10.doc118kb.12.06.2007 13:37скачать
Лекція 11.doc68kb.21.05.2011 15:17скачать
Лекція 12.doc112kb.12.06.2007 14:38скачать
Лекція 13.doc78kb.28.04.2006 02:33скачать
Лекція 14.doc59kb.12.06.2007 14:21скачать
Лекція 1.doc1052kb.12.06.2007 13:35скачать
Лекція 2.doc64kb.26.04.2006 22:20скачать
Лекція 3.doc43kb.24.04.2006 12:53скачать
Лекція 4.doc61kb.21.05.2011 15:16скачать
Лекція 5.doc66kb.21.05.2011 15:17скачать
Лекція 6.doc49kb.12.06.2007 14:46скачать
Лекція 7.doc49kb.12.06.2007 14:57скачать
Лекція 8.doc66kb.12.06.2007 15:02скачать
Лекція 9.doc339kb.12.06.2007 13:36скачать

содержание
Загрузка...

Лекція 10.doc

Реклама MarketGid:
Загрузка...
Лекція № 10


Тема: Розслідування та облік нещасних випадків, професійних захворювань на підприємствах, їх аналіз та профілактика


План


  1. Поняття про виробничий травматизм, професійні захворювання, їх розслідування та облік.

  2. Методи аналізу травматизму.

  3. Причини виробничого травматизму та проф. захворювань.

  4. Основні заходи по запобіганню нещасних випадків та проф. захворювань.

1. Поняття про виробничий травматизм, професійні захворювання, їх розслідування та облік

На підприємствах під час експлуатації обладнання та вико­нання технологічних процесів працівники можуть перебувати в небезпечних зонах. Небезпечним виробничим чинником називають такий виробничий чинник, вплив якого на працівника за певних Умов призводить до травми чи різкого погіршення здоров'я.

Виробничі фактори (рухомі машини й механізми, рухомі час­ини виробничого устаткування та ін.) можуть спричинити травми. ПІД виробничою травмою розуміють порушення анатомічної цілісності або фізіологічних функцій тканин чи органів людини внаслідок механічного, теплового, хімічного та іншого впливу факторів виробничого середовища на організм людини у зв'язку з виконанням нею професійної праці, будь-якого виробничого за­вдання або громадського доручення.

Відповідно до впливу чинників виробничого середовища на працівників травми поділяють на механічні, теплові, хімічні, елект­ричні, променеві, комбіновані.

Механічні травми (уражені частини тіла, переломи, рани тої що) можуть бути заподіяні рушійними частинами виробничого устаткування та оброблюваними предметами, інструментом, переміщуваним вантажем. Вони можуть виникнути при падінні працівника (якщо приміщення захаращено устаткуванням, зіпсовані переносні драбини).

Теплові травми (опіки, обмороження, теплові удари) викликані переважно прямим доторканням до поверхні виробничого устаткування, впливом полум'я, гарячих предметів; раптовою дією розплавленого металу, гарячої рідини, гарячої пари чи газу. Об­мороження є наслідком дії низьких температур повітря, устатку­вання чи предметів.

Хімічні травми являють собою хімічні опіки, гостре отруєння концентрованими кислотами, лужними розчинами та ін. їх пра­цівник може отримати при транспортуванні та переливі кислот, лугів, виготовленні розчинів, ремонті та чищенні апаратури.

Електричні травми пов'язані з проникненням струму через організм людини. Причини електричних травм на виробництві різ­номанітні: обриви дроту, доторкання до неізольованих дротів чи. предметів під напругою.

Променеві травми пов'язані з впливом випромінювання.

Комбіновані травми можуть бути заподіяні кількома видами впливу (наприклад, механічна дія й ураження струмом та ін.).

Відповідно до «Схеми розподілу виробничих травм за ступенем серйозності ушкоджень» і «Схеми розподілу гострих профотруєнь за ступенем їх серйозності» травми поділяються на легкі, тяжкі й смертельні. Крім того, травми можуть бути груповими, якщо травмовано двох і більш працівників. Сукупність виробни­чих травм називають виробничим травматизмом.

Унаслідок довготривалої або багатократної дії шкідливих речовин та небезпечних факторів виробничого середовища і трудо­вого процесу виникають професійні захворювання. До професій­ного захворювання належить захворювання, що виникло внаслідок професійної діяльності виключно або переважно під впливом шкідливих речовин і певних видів робіт та інших факторів, пов'язаних з роботою.

Перелік професійних захворювань затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 8 листопада 2000 р. № 1662. До професійних захворювань належать захворювання, викликані дією: хімічних факторів — гострі, хронічні інтоксикації та їх наслідки, трахеїт, бронхіт, пневмоніт, анемія тощо; іонізуючих випроміню­вань— гостра променева хвороба, гострі променеві ураження; фізичних перевантажень та перенапруження органів і систем — радикуліт, міофасцит і ін.; промислових аерозолів— пневмокопіози, силікоз, хронічний бронхіт тощо.

Професійне захворювання вважається виявленим з того момен­ту, коли захворілий працівник, змушений був уперше пройти курс лікування або втратив здатність працювати. Протягом трьох днів після встановлення зв'язку захворювання з умовами праці про це повідомляється обласному (міському) профпатологу, ра­йонній санепідемстанції, що курирує підприємство, де працював хворий, та адміністрації підприємства (надсилається екстренне повідомлення про вперше виявлене професійне захворювання) для розслідування причин розвитку захворювання і запобігання виникненню його в інших працівників.

Подію, яка викликала травму, називають нещасним випадком. Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне стра­хування від нещасного випадку на виробництві та професійного за­хворювання, які спричинили втрату працездатності» визначає, що нещасний випадок — це обмежена в часі подія або раптовий вплив на працівників небезпечного виробничого фактора чи середовища, Що сталися в процесі виконання ним трудових обов'язків і внаслі­док яких заподіяно шкоду здоров'ю або настала смерть.

Розрізняють нещасні випадки, пов'язані з роботою та вироб­ництвом, а також побутові нещасні випадки, пов'язані з роботою. Останні є поняттям більш широким і включають нещасні випад­ки, які відбулися не лише на виробництві, а й поза ним (рис. 1).

^ Нещасні випадки, які вважаються пов’язаними з роботою





поза виробництвом





при виконанні обов’язку громадянина України;

при врятуванні життя людей, охороні власності та правопорядку







при виконанні державних або громадських обов’язків, спеціальних завдань органів влади та громадських організацій





на виробництві


під час слідування на роботу чи з неї на транспорті підприємства або орендованому ним транспорті




при виконанні трудових обов’язків (у тому числі під час відрядження) і робіт в інтересах підприємства








на території підприємства, організації або в іншому місці роботи протягом робочого часу (включаючи перерви);

в неробочий час при виконанні робіт по завданню підприємства




втрата працездатності у зв’язку з виконанням донорських функцій





по дорозі на роботу або з роботи




Рис. 1. Класифікація нещасних випадків


Нещасні випадки класифікуються за видами (рис. 2).



Нещасні випадки





без втрати працездатності

з тимчасовою втратою працездатності

зі стійкою втратою професійної працездатності


групові (коли потерпілих одночасно двоє і більше людей)

зі смертельним наслідком

Рис. 2. Видова класифікація нещасних випадків




21 серпня 2001 р. Кабінет Міністрів України прийняв постанову ^|о 1094 «Деякі питання розслідування та обліку нещасних випад­ків, професійних захворювань і аварій на виробництві», якою за­твердив «Положення про порядок розслідування та ведення облі­ку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві»1 (нова редакція) й Перелік обставин, за яких настає страховий випадок державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворю­вання.

Згідно з практикою проведення розслідування нещасних ви­падків, аварій та профзахворювань органами державного нагляду за охороною праці й підприємствами внесені відповідні зміни і доповнення до Положення про розслідування та облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на підприємствах, в установах і організаціях з урахуванням вимог Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворюван­ня, які спричинили втрату працездатності».

Дія вказаного Положення поширюється лише на нещасні ви­падки, що відбулися на території підприємства чи поза нею при виконанні роботи за завданням адміністрації підприємства, а та­кож при доставці робітників та службовців на роботу або з робо­ти на транспорті підприємства. У Положенні дано весь порядок розслідування.

Метою розслідування нещасних випадків на виробництві є:

  • з'ясування умов, обставин та причин, які призвели до виник­нення небезпечної чи аварійної ситуації на виробництві;

  • визначення причин, що призвели до нещасного випадку;

  • встановлення кола винуватих осіб і склад вини кожного;
    — розробка заходів щодо попередження аналогічних випадків.

Про кожний нещасний випадок свідок, працівник, який його виявив, або сам потерпілий повинні негайно повідомити безпосе­реднього керівника робіт чи іншу уповноважену особу підприєм­ства і вжити заходів до надання необхідної допомоги. Керівник робіт або уповноважена особа підприємства, у свою чергу, зо­бов'язані:

— терміново організувати надання медичної допомоги потер­пілому, доставку його у разі необхідності до лікувально-профі­лактичного закладу; повідомити про те, що сталося роботодавця, а також відповідну профспілкову організацію;

— зберегти до прибуття комісії з розслідування обстановку на робочому місці та устаткування в такому стані, у якому вони бу­ли на момент події (якщо це не загрожує життю і здоров'ю інших працівників і не призведе до більш тяжких наслідків), а також вжити заходів до недопущення подібних випадків.

Роботодавець, одержавши повідомлення про нещасний випа­док, крім випадків зі смертельним наслідком та групових:

  • повідомляє про нещасний випадок відповідний робочий ор­ган виконавчої дирекції Фонду соціального страхування за фор­мою, що встановлюється цим Фондом, якщо потерпілий є пра­цівником іншого підприємства, — це підприємство, у разі нещас­ного випадку, що стався внаслідок пожежі, — відповідні органи державної пожежної охорони, а при виявленні гострого професійного захворювання (отруєння) — відповідні установи (закла­ди) державної санітарно-епідеміологічної служби;

  • організує його розслідування й утворює комісію з розсліду­вання.


До складу комісії з розслідування включається: керівник (спе­ціаліст) служби охорони праці або посадова особа, на яку робо­тодавцем покладено виконання функцій спеціаліста з питань охорони праці (голова цієї комісії); керівник структурного під­розділу чи головний спеціаліст; представник профспілкової орга­нізації, членом якої є потерпілий, або уповноважений трудового колективу з питань охорони праці, якщо потерпілий не є членом профспілки; інші особи.

У разі настання нещасного випадку з можливою інвалідніс­тю до складу комісії з розслідування включається також пред­ставник відповідного робочого органу виконавчої дирекції Фонду соціального страхування. При виявленні гострого про­фесійного захворювання (отруєння) до складу комісії з розслі­дування включається також спеціаліст відповідної установи (закладу) державної санітарно-епідеміологічної служби та від­повідного робочого органу виконавчої дирекції Фонду соціаль­ного страхування.

На підприємствах, де відсутні структурні підрозділи або голов­ні спеціалісти, до складу комісії з розслідування включається представник роботодавця.

Комісія з розслідування нещасного випадку зобов'язана про­тягом трьох діб:

— обстежити місце нещасного випадку, опитати свідків і осіб, причетних до нього, та одержати пояснення потерпілого, якщо це можливо;

— визначити відповідність умов і безпеки праці вимогам нор­мативно-правових актів про охорону праці;

  • з'ясувати обставини і причини, що призвели до нещасного випадку;

  • визначити осіб, які допустили порушення нормативно-правових актів, а також розробити заходи щодо запобігання по­дібним нещасним випадкам;

  • скласти акти розслідування нещасного випадку за формами Н-5 і Н-1 або акт за формою НТ про потерпілого;

  • у разі виникнення гострих професійних захворювань (отру­єнь), крім акта за формою Н-1 складається Карта обліку профе­сійного захворювання (отруєння) за формою П-5.

До першого примірника акта за формою П-5 додаються акт за формою Н-1 або НТ; пояснення свідків, потерпілого; витяги з експлуатаційної документації; схеми, фотографії й інші докумен­ти, що характеризують стан робочого місця (устаткування, ма­шин, апаратури тощо); у разі необхідності медичний висновок про наявність в організмі потерпілого алкоголю чи отруйних нар­котичних речовин.

Нещасні випадки, про які складаються акти за формою Н-1 або НТ, беруться на облік і реєструються роботодавцем у спе­ціальному журналі. Роботодавець повинен розглянути і зат­вердити акти за формою Н-1 або НТ протягом доби після за­кінчення розслідування, а щодо випадків, які сталися за межа­ми підприємства,— протягом доби після одержання необхід­них матеріалів. Затверджені акти протягом трьох діб над­силаються:

  • потерпілому або його довіреній особі;

  • керівникові цеху чи іншого структурного підрозділу, ділян­ки, місця, де стався нещасний випадок, для вжиття заходів щодо запобігання подібним випадкам;

  • відповідному робочому органу виконавчої дирекції Фонду разом з копією акта розслідування нещасного випадку;

  • відповідному територіальному органу Держнаглядохоронпраці;

  • профспілковій організації, членом якої є потерпілий;

— керівникові (спеціалісту) служби охорони праці підприємс­тва або посадовій особі, на яку роботодавцем покладено вико­нання функцій спеціаліста з питань охорони праці.

Комісія направляє акт за формою Н-1 органу, до сфери управління якого належить підприємство, а в разі відсутності такого органу— відповідній держадміністрації чи виконавчому органу місцевого самоврядування. При виявленні гострого професійного захворювання копія акта за формою Н-1 та картка обліку гострого професійного захворювання за формою П-5 надсилається до від­повідної установи державної санітарно-епідеміологічної служби.

Акти за формою Н-1 або НТ разом з матеріалами розслідуван­ня повинні зберігатися протягом 45 років на підприємстві, пра­цівником якого є (був) потерпілий.

Спеціальному розслідуванню підлягають:

  • нещасні випадки зі смертельним наслідком;

  • групові нещасні випадки, які сталися одночасно з двома і більше працівниками незалежно від тяжкості ушкодження їх здо­ров'я;

  • випадки смерті на підприємстві;

  • випадки зникнення працівника під час виконання ним тру­дових обов'язків.

Повідомлення про груповий нещасний випадок зі смертель­ним наслідком роботодавець зобов'язаний негайно передати:

  • відповідному територіальному органу Держнаглядохоронпраці;

  • органу прокуратури за місцем виникнення нещасного випадку;

  • відповідному робочому органу виконавчої дирекції Фонду;

  • органу, до сфери управління якого належить дане підпри­ємство;

  • відповідному органу місцевої держадміністрації або вико­навчому органу місцевого самоврядування;

  • відповідній установі (закладу) санітарно-епідеміологічної служби у разі виявлення гострих професійних захворювань;

  • профспілковій організації, членом якої є потерпілий;

  • відповідному органу з питань захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій.

Розслідування проводиться комісією зі спеціального розсліду­вання, яка призначається керівником територіального органу Держнаглядохоронпраці за погодженням з органами, представ­ники яких входять до складу цієї комісії. Підлягають розсліду­ванню всі випадки хронічних професійних захворювань.

Професійний характер захворювання визначається експерт­ною комісією у складі спеціалістів лікувально-профілактичного закладу, якому надано таке право МОЗ.

Наслідком нещасного випадку може бути:

  • переведення потерпілого на легшу роботу;

  • одужання потерпілого;

  • встановлення потерпілому інвалідності;

  • смерть потерпілого.

^ 2. Методи аналізу травматизму


Важливим моментом профілактики виробничого травма­тизму та профзахворювань є систематичний аналіз факторів, що їх спричиняють.




> статистичний

> монографічний

> топографічний

> економічний

> метод анкетування

> метод експертних оцінок


Статистичний метод базується на вивченні травматизму за документами: звітами, актами, журналами реєстрації. Це дозволяє групувати випадки травматизму за певними ознаками: за професіями потерпілих, за робочими місцями, цехами, стажем, віком, причинами травматизму, обладнанням, яке спричинило травму тощо.

Для оцінки рівня травматизму розраховують показники його частоти та важкості:




де ПЧТ- показник частоти травматизму; А - кількість ви­падків травматизму за звітний період; Т - середньосписочна чисельність працівників; ПВТ - показник важкості травматиз­му; Д - кількість днів непрацездатності.

^ Показник непрацездатності - це число людино-днів непрацездатності, що припадає на 1000 працівників:

ПНТ= 1000 х Д/Т.

Ці показники дозволяють вивчати динаміку травматизму на підприємстві, організаціях та установах, порівнювати його з іншими суб'єктами ринкової економіки.

^ Монографічний метод полягає в детальному обстеженні всь­ого комплексу умов праці» технологічного процесу, обладнання робочого місця, прийомів праці, санітарно-гігієнічних умов, засобів колективного та індивідуального захисту. Іншими словами, цей метод полягає в аналізі небезпечних та шкідливих виробничих факторів, притаманних лише тій чи іншій (моно) дільниці виробництва, обладнанню, технологічному процесу. За цим методом поглиблено розглядають всі обставини нещасного випадку, якщо необхідно, то виконують відповідні дослідження та випробування. Дослідженню підлягають: цех, дільниця, технологічний процес, основне та допоміжне обладнання, трудові прийоми, засоби індивідуального захисту, умови виробничого середовища, метеорологічні умови в приміщенні, освітленість, загазованість, запиленість, шум, вібрація, випромінювання, причини нещасних випадків, що сталися раніше на даному робочому місці. Відтак, і нещасний випадок вивчається комплексно.

^ Топографічний метод ґрунтується на тому, що на плані цеху (підприємства) відмічають місця, де сталися нещасні випадки. Це дозволяє наочно бачити місця з підвищеною не­безпекою, які вимагають ретельного обстеження та профілак­тичних заходів. Повторення нещасних випадків в певних місцях свідчить про незадовільний стан охорони праці на даних об'єктах. На ці місця звертають особливу увагу, вивчають причини травматизму. Шляхом додаткового обстеження згаданих місць виявляють причини, котрі викликали нещасні випадки, формують поточні та перспективні заходи щодо запобігання нещасних випадків для кожного окремого об'єкту.

^ Економічний метод полягає у вивченні та аналізі втрат, що викликані виробничим травматизмом.

Метод анкетування. Розробляються анкети для робітників. На підставі анкетних даних (відповідей на запитання) розробляють профілактичні заходи щодо попередження нещасних випадків.

^ Метод експертних оцінок базується на експертних висновках (оцінках) умов праці, на виявленні відповідності технологічного обладнання, пристосувань, інструментів, технологічних процесів і вимогам стандартів та ергономічним вимогам, що ставляться до машин, механізмів, обладнання, інструментів, пультів керування.

Під дією шкідливих факторів на виробництві у робітників можуть виникати гострі професійні або хронічні отруєння і захворювання. Розслідування та облік професійних отруєнь та захворювань здійснюється згідно з діючим Положенням. Розслідуванню підлягають всі вперше виявлені хронічні та гострі професійні отруєння і захворювання.

З метою кількісної оцінки рівня захворюваності на вироб­ництві розраховують показник частоти випадків захворювань та показник важкості захворюваності Пвз (кількість днів непрацездатності, що припадають на 1000 працюючих).

ПЧЗ = З×1000/Т;

Пвз = Д/3,

де З - кількість випадків захворювань; Д - кількість днів непрацездатності за звітний період; Т - загальна кількість працюючих.

Роботодавець зобов'язаний інформувати працівників про стан охорони праці, причини нещасних випадків, професійних захворювань та про заходи, котрих вжито для їх усунення та для забезпечення умов праці на рівні нормативних вимог.

^ 3. Причини виробничого травматизму та проф. захворювань


Найбільш складним та відповідальним етапом у розслідуванні нещасних випадків є встановлення їх причин. Виділяють органі­заційні, технічні і психофізіологічні причини травматизму.

До організаційних причин травматизму відносяться:

  • незадовільне функціонування, недосконалість або відсут­ність системи управління охороною праці;

  • недоліки під час навчання безпечним прийомам праці;

  • неякісна розробка, недосконалість інструкцій з охорони праці чи їх відсутність;

  • відсутність у посадових інструкціях функціональних обо­в'язків з питань охорони праці;

  • порушення режиму праці та відпочинку;

  • невикористання засобів індивідуального захисту через не­ забезпеченість ними;

  • виконання робіт з несправними засобами колективного захисту;

  • залучення до роботи працівників не за спеціальністю (професією);

  • порушення технологічного процесу;

  • порушення вимог безпеки під час експлуатації устаткуван­ня, машин, механізмів тощо;

  • порушення трудової і виробничої дисципліни;

  • незастосування засобів індивідуального й колективного за­хисту (за їх наявності);

— невиконання вимог інструкцій з охорони праці.
До технічних причин травматизму належать:

  • конструктивні недоліки, недосконалість та недостатня на­дійність засобів виробництва;

  • конструктивні недоліки, недосконалість і недостатня надій­ність транспортних засобів;

—неякісна розробка або відсутність проектної документації на будівництво, реконструкцію виробничих об'єктів, будівель, споруд, обладнання тощо;

  • неякісне виконання будівельних робіт;

  • недосконалість, невідповідність вимогам безпеки техноло­гічного процесу;

  • незадовільний технічний стан виробничих об'єктів, бу­динків, споруд, території, засобів виробництва, транспортних засобів;

  • незадовільний стан виробничого середовища.

До психофізіологічних причин травматизму відносяться:

  • алкогольне, наркотичне сп'яніння, токсикологічне отруєння;

  • низька нервово-психічна стійкість;

  • незадовільні фізичні дані або стан здоров'я;

  • незадовільний «психологічний» клімату колективі;

  • інші причини.

Дослідження свідчать, що технічні причини складають при­близно 50 % від усіх нещасних випадків, організаційні — близько 25 % і психофізіологічні — приблизно 10—12 %.

Аналіз фактів травматизму підтверджує вирішальну роль лю­дини у створенні передумов формування травмонебезпечних си­туацій. Значна кількість їх відбувається через суб'єктивні причи­ни пов'язані з особистістю людини, її поведінкою. Врахування індивідуально-особистісних характеристик має велике значення у створенні безпечних умов праці. Звичайно, людина, яка прийшла на роботу в хворобливому стані, наражається на небезпеку знач­но більше, ніж здорова. З робітниками, що регулярно вживають алкогольні напої, нещасні випадки трапляються в 0,35 раза час­тіше, а ушкодження внаслідок травм у них тяжчі, ніж в осіб, кот­рі не вживають алкоголю.

Крім того, людина може робити помилкові дії через стомлен­ня, викликане великими фізичними (статичними і динамічними) перевантаженнями, розумовим перевантаженням, перевантажен­ням аналізаторів (зорового, слухового), монотонністю праці, стресовими ситуаціями, хворобливим станом. До травми може призвести невідповідність анатомо-фізіологічних та психічних особливостей організму людини характеру виконуваної роботи. У сучасних складних технічних системах, у конструкціях машин, приладів і систем керування ще недостатньо враховуються фізіо­логічні, психофізіологічні, психологічні й антропометричні особ­ливості та можливості людини.

^ 4. Основні заходи по запобіганню нещасних випадків

та проф. захворювань


Заходи щодо попередження травматизму та захворювання працівників на виробництві поділяються на:

— технічні;

  • санітарно-виробничі;

  • медико-профілактичні;

  • організаційні.

До технічних заходів належать:

— модернізація технологічного, підйомно-транспортного об­ладнання;

  • перепланування розміщення обладнання;

  • впровадження автоматичного та дистанційного керування виробничим обладнанням.

Санітарно-виробничі заходи включають:

  • придбання або виготовлення пристроїв, які захищають працівників від дії електромагнітних випромінювань, пилу, газів, шуму тощо;

  • влаштування нових і реконструкцію діючих вентиляційних систем, систем опалення, кондиціонування;

  • реконструкцію та переобладнання душових, гардеробних тощо.

До медико-профілактичних заходів відносяться:

  • придбання молока, засобів миття та знешкодження шкідли­вих впливів;

  • організація профілактичних медичних оглядів;

  • організація лікувально-профілактичного харчування.

До організаційних заходів належать:

  • проведення навчання та інструктаж з охорони праці, вироб­ничої санітарії, пожежної безпеки. Застосування комп'ютерних ме­тодів прикладного й інструментального забезпечення значно під­вищує якість навчального процесу, використовуючи необхідну інформацію з ресурсів мережі Internet, правові системи «Ліга» та ін.;

  • робота з професійного відбору;

  • здійснення контролю за дотриманням працівниками вимог інструкцій з охорони праці.

Статистика свідчить про те, що більшість усіх нещасних ви­падків соціально зумовлені або є наслідком психофізіологічних якостей і особистісних особливостей персоналу, який здійснює трудову діяльність, а причиною травматизму виступають небезпечні дії працівників. При цьому людський фактор у безпеці пра­ці стає переважно визначальним.

Соціальні та особистісні фактори впливу на охорону праці охоплюють широке коло питань, форм і методів роботи. Враху­вання індивідуальних особистісних відмінностей має велике зна­чення для формування трудових колективів (бригад, змін). Розу­міння закономірностей взаємодії людей, ролі особистісних якостей і відмінностей дає можливість створювати трудові колек­тиви з урахуванням здатності кожного працівника розв'язувати суперечності та їх загострення, уникати конфліктів, гармонізувати життя і спілкування на роботі, формувати сприятливий психоло­гічний клімат, виробити в колективі єдину установку на додер­жання заходів безпеки.

Саме у формуванні у працівників правильних працеохоронних стосунків, поглядів, переконань та психологічних устано­вок, у руйнуванні помилкових стереотипів поведінки шляхом впливу на якості особистості закладено резерв зниження рівня травматизму.


Скачать файл (1090 kb.)

Поиск по сайту:  

© gendocs.ru
При копировании укажите ссылку.
обратиться к администрации