Logo GenDocs.ru

Поиск по сайту:  

Загрузка...

Билеты - Экзаменационные ответы Государственный экзамен гражданское право - файл 1.doc


Билеты - Экзаменационные ответы Государственный экзамен гражданское право
скачать (765 kb.)

Доступные файлы (1):

1.doc765kb.17.11.2011 10:11скачать

содержание
Загрузка...

1.doc

1   2   3   4   5   6   7   8   9
Реклама MarketGid:
Загрузка...
^

7. Дія актів цивільного законодавства у часі, просторі та за колом осіб.


Порядок набрання чинності законами визначається в Конституції України, в якій передбачається, що закон набирає чинності через 10 днів з дня його офіційного оприлюднення, якщо інше не передбачено самим законом, але не раніше дня його опублікування. Закони та інші нормативні акти не мають зворотної дій в часі, крім випадків, коли вони пом’якшують або скасовують відповідальність особи.

Дія цивільного законодавства поширюється на усю територію України (можливе прийняття закону лише для окремої території) і на усіх осіб, що перебувають на цій території (фізичні, юридичні, іноземні, без громадянства), якщо інше не передбачено законами України.


^ 8. Загальні засади цивільного законодавства.

Циві́льне законода́вство — це система нормативних актів, які містять в собі цивільно-правові норми.

Загальні засади цивільного законодавства визначені в ст. 3 Цивільного кодексу:

  • Пункт 1 означає вимогу забезпечення свободи особистості, яку називають «суверенітетом особистості», тобто тип і характер поведінки, своє місце в суспільстві, в системі цивільних правовідносин за власним розсудом.

  • Пункт 2 полягає у забезпеченні правової охорони права власності. Власник може бути позбавлений свого права, наприклад, внаслідок реквізиції (ст.353 ЦК) чи конфіскації (ст.354 ЦК).

  • Пункт 3 полягає у визнанні за суб'єктом ЦП можливості укладати договори і визначати їх зміст на свій розсуд відповідно до досягнутої з контрагентом домовленості.

  • Пункт 4 означає закріплення права на зайняття ПД, також встановлення юридичних гарантій реалізації цього права. ПД може бути заборонена законом, тоді це правопорушення, і не заборонена законом.

  • Пункт 5 розвиває положення ст.124 КУ про те, що правосуддя в Україні здійснюється виключно судами, юрисдикція яких поширюється на всі правовідносини, що виникають в державі.

  • Пункт 6 виражається у встановленні його нормами рівних умов для участі всіх осіб у цивільних відносинах, закріпленні можливості адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу, поєднання створення норм, спрямованих на забезпечення реалізації цивільного права, з шанування прав і інтересів інших осіб, моралі суспільства тощо.



^

9.Акти цивільного законодавства і договір


Актами цивільного законодавства є

  • Конституція України , Цивільний Кодекс, закони;

  • постанови ВР, КМУ, укази ПУ;

  • відомчі акти міністерств;

  • акти, прийняті Вищим Судом України та Вищим Господарським Судом України;

  • рішення органів місцевого самоврядування;

  • звичай ділового обороту (ст.7 ЦК). Види: міжнародні звичаї, внутрішньодержавні, звичаї, що ґрунтуються на звичаєвому праві, судовий звичай, звичай ділового обігу.

Джерелом Цивільного права можуть виступати цивільні договори.

За загальним правилом дія кожного нормативного акту розповсюджується на майбутнє, тобто на відносини, які відбуваються після вступу акту в силу. Акти Цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли до моменту набрання чинності (зворотня дія) лише у випадках, передбачених законами і нормативними актами. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом ЦЗ, який втратив чинність, новий акт ЦЗ застосовується до прав і обов'язків, що виникли з моменту надання йому чинністі. Всі акти, які прийняті ВРУ, є обов'язковими для виконання на всій території України. ЦЗ визначає громадян України, іноземців та апатридів; юридичних осіб і державу.

1. Сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства.

2. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами.

3. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

4. Положення частин першої, другої і третьої цієї статті застосовуються і до односторонніх правочинів.

^

10. Аналогія закону та аналогія права в цивільному праві.


1. Якщо цивільні відносини не врегульовані ЦК, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

2. У разі неможливості використати аналогію закону для регулювання цивільних відносин вони регулюються відповідно до загальних засад цивільного законодавства (аналогія права).


^ 11. Наука цивільного права

Цивілістика є вченням про цивільне право як галузь права, об'єднане в

систему понять, категорій, думок, концепцій, теорій.

^ Предметом науки цивільного права (цивілістики) є: концепція приватного та цивільного права; норми цивільного права (цивільного законодавства);

цивільні відносини; юридичні факти (обставини), завдяки яким ці

відносини перетворюються на правовідносини; умови і порядок реалізації

цивільних прав та обов'язків, практика застосування норм цивільного права (цивільного законодавства).

Цивілістика вивчає: поняття цивільного права як галузі права та його

місце в загальній системі права, систему і зміст цивільно-правових інститутів; джерела цивільного законодавства, їх види та значення,

прийоми і методи тлумачення цивільно-правових норм та ефективність їх

вивчення. Крім того, важливою складовою цивілістики є історія становлення і розвитку приватного (цивільного) права взагалі і різних систем цивільного права (локальних, національних) зокрема. Вивчення історії цивільного права дає можливість як запозичити позитивний досвід минулого, так і уникнути повторення помилок.

Система науки цивільного права в цілому збігається з системою цивільного права і складається з таких елементів:

1. Вчення про предмет, метод, функції і систему цивільного права.

2. Вчення про цивільні закони, підзаконні нормативні акти.

3. Загальне вчення про цивільні правовідносини.

4. Вчення про цивільну правосуб'єктність (правосуб'єктність громадян; правосуб'єктність організацій; правосуб'єктність суверенних держав).

5. Вчення про угоди.

6. Вчення про здійснення і захист цивільних прав.

7. Загальне вчення про право власності. Вчення про суб'єктів права власності і форми власності (право приватної власності, право колективної власності, право державної власності, право власності сумісних підприємств).

8. Вчення про особисті немайнові права.

9. Теорія авторського права.

10. Теорія винахідницького права.

11. Вчення про право на промисловий зразок і товарні знаки.

12. Загальна теорія зобов'язань. Вчення про цивільний договір. Вчення про окремі види зобов'язань.

13. Вчення про спадкове право.


Внаслідок диференціації наукових знань сформувалася система юридичних наук: теоретико-історичні, галузеві та міжгалузеві, прикладні. Цивільне право — наука галузева. Вона тісно пов'язана з теорією держави і права, з наукою сімейного права, певний зв’язок існує з наукою трудового права.


^ 12. Поняття цивільних правовідносин.

Цивільно-правові відносини — це особисті немайнові та майнові відносини між майново-самостійними, юридично рівними учасниками, що є носіями суб'єктивних цивільних прав і обов'язків, які виникають, змінюються, припиняються на підставі юридичних фактів і забезпечуються можливістю застосування державного примусу. Для цивільно-правових відносин характерні специфічні ознаки, які вирізняють їх з-поміж інших видів правових відносин, що виникають у суспільстві. Зокрема, слід визначити такі їх особливості:
• цивільно-правові відносини — це особисті немайнові та майнові відносини;
• вільне волевиявлення, майнова відокремленість та юридична рівність учасників цих відносин;
• юридичні права та обов'язки суб'єктів цивільно-правових відносин виникають, змінюються або припиняються на підставі юридичних фактів;
• невиконання будь-ким з учасників правовідносин взятих обов'язків або порушення чужих прав тягне за собою застосування до порушника засобів державного примусу.
Як правило, засоби такого примусу мають майновий характер.
Цивільно-правові відносини складаються з трьох основних елементів: суб'єкта, об'єкта і змісту.
Суб'єктами цивільних правовідносин виступають їх учасники . Ними можуть бути фізичні та юридичні особи, а також держава Україна, Автономна Республіка Крим і територіальні громади, іноземні держави та інші суб'єкти публічного права.

Об'єкти цивільно-правових відносин — це те, на що спрямовані суб'єктивне право і суб'єктивний обов'язок з метою задоволення інтересів суб'єктів. Об'єктами цивільно-правових відносин є: а) особисті немайнові блага, б) речі, в) дії, в тому числі послуги, г) результати духовної та інтелектуальної творчості.
Зміст цивільних правовідносин утворюють суб'єктивне право і суб'єктивний обов'язок. Суб'єктивне цивільне право — це вид і міра можливої (дозволеної) поведінки уповноваженої особи, яка забезпечується виконанням обов'язків іншими суб'єктами і можливістю застосування до них державного примусу. Суб'єктивне право пов'язане із суб'єктивним обов'язком, оскільки здійснення цього права залежить від поведінки зобов'язаних осіб. Суб'єктивний цивільний обов'язок — це міра необхідної поведінки зобов'язаної особи для задоволення інтересів уповноваженої особи. Зміст цивільно-правового обов'язку полягає в тому, що закон (договір) зобов'язує особу до певної поведінки (здійснити певні дії чи утриматися від певних дій). Тобто це заснована на законі міра відповідної (щодо задоволення інтересів певної особи) поведінки зобов'язаної особи.

^ 13. Елементи цивільних правовідносин.

Цивільно-правові відносини складаються з трьох основних елементів: суб'єкта, об'єкта і змісту.

Об'єкти цивільних правовідносин. Громадяни та ор­ганізації укладають угоди і, отже, вступають у цивільно-пра­вові відносини з метою задоволення своїх інтересів. Об'єкт цивільно-правових відносин — це те, на що спрямовано суб'єктивне право і суб'єктивний обов'язок з метою за­доволення інтересів громадян та організацій. Об'єктами цивільних правовідносин можуть бути речі, дії, у тому числі послуги, результати духовної та інтелектуальної творчості, особисті немайнові блага.

^ Зміст цивільних правовідносин становлять суб'єктивне право і суб'єктивний обов'язок. У юридичній літературі і на практиці суб'єктивне право характеризується як єдність трьох елементів: а) вид і міра можливої (дозволеної) поведінки уповноваженої особи, в якій виявляється її самодіяльність, свобода вибору варіанта поведінки в межах наданого суб'єктивного права, користування матеріальними і духовними благами на підставі існуючих відносин власності і товарообігу, тобто право на власні дії; б) право (можливість) вимагати від інших осіб поведінки, яка забезпечує здійснення своєї діяльності, тобто право на чужі дії;в) право (можливість) вимагати застосування засобів державного примусу до зобов'язаних осіб.

Отже, суб'єктивне цивільне право — це можливості відповідного суб'єкта.

^ Суб'єктивний цивільний обов'язок — це міра необхідної поведінки зобов'язаної особи для задоволення інтересів упов­новаженої особи. Він також пов'язаний з правом в об'єктивно­му розумінні.

^ 14. Правонаступництво у цивільних правовідносинах.

Правонаступництвом у цивільному праві визнається перехід прав і обов'язків від однієї особи до іншої, у тому числі і за договором.

...........
1   2   3   4   5   6   7   8   9



Скачать файл (765 kb.)

Поиск по сайту:  

© gendocs.ru
При копировании укажите ссылку.
обратиться к администрации