Logo GenDocs.ru

Поиск по сайту:  

Загрузка...

4 Робочі рідини для гідроприводів Робочі рідини, що використовуються в гідроприводах, є не - файл


скачать (90.2 kb.)


4.2. Робочі рідини для гідроприводів

Робочі рідини, що використовуються в гідроприводах, є не лише енергоносіями, а й виконавцями ряду не менш важливих функцій:

  • мащення поверхонь тертя деталей гідроагрегатів з метою зниження інтенсивності їх зношення та зменшення коефіцієнтів тертя спокою і руху;

  • захист внутрішніх поверхонь порожнин гідроагрегатів від корозії;

  • відведення тепла з робочої зони гідроагрегатів;

  • видалення продуктів зношення та інших частинок забру­днення з робочої зони;

- носія інформації автоматичного керування приводом.
Забезпечення перерахованих функцій висуває до робочих рідин досить значну кількість нерівноцінних вимог, основними з яких є:

- висока мастильна здатність;

- добрі в'язкісні властивості та найменша залежність в'язкості від температури в діапазоні робочих температур-гідропривода;

  • невисока питома маса р ;

  • високий модуль пружності Ер',

- збереження фізичних та хімічних властивостей при дії високих температур;

- високі питома теплоємність та коефіцієнт теплопровідності.

- низька температура загустіння;

- сумісність з конструкційними матеріалами гідроагрегатів;


  • стійкість до окислення на повітрі;

  • мала токсичність;

  • мале випарування;
    -
    стійкість проти піноутворення;

  • відсутність механічних домішок та інших частинок забруднення;

високі протикорозійні та діелектричні властивості;

- пожежо-та вибухобезпечність;



- низька вартість.

Для поліпшення фізико-хімічних властивостей до складу ро­бочих рідин додають спеціальні речовини - присадки. Існує два види присадок, одні з яких змінюють хімічні властивості основи (антиокислювачі та інгібітори), а інші змінюють фізичні власти­вості — в'язкість, температуру загустіння, мастильні властивості тощо [4].

В гідроприводах металообробних верстатів і промислових ро­ботів переважно використовують робочі рідини, отримані шляхом перегонки нафти — мінеральні масла. Вони відносно дешеві, ма­ють високі фізико-хімічні показники, які можливо значно полі­пшити додаванням від 0,05 до 20% легуючих присадок [18]. Най­більш поширеними мінеральними маслами є індустріальні, тур­бінні та веретенні мастила.

Позначення мінеральних масел складається з літер та цифр. Літери означають: Й - індустріальне; Г - гідроочищене; П - з присадками; А - авіаційне (або поліпшене); Т - турбінне і т.п. Цифри вказують кінематичну в'язкість V мінерального масла в мм2/с при визначеній стандартом температурі (50°С чи 40°С). На­приклад, позначення масла ИГП-18 читається: індустріальне, гід­роочищене з присадками, в'язкістю V50-18 мм2/с.

Мастильні властивості мінеральних масел визначаються міц­ністю масляної плівки і її здатністю опиратися розриву. Як пра­вило, більша в'язкість масла забезпечує вищу міцність масляної плівки. Тому досить важливою є властивість масла мало змінюва­ти свою в'язкість в заданому діапазоні робочих температур гід­ропривода.

В'язкісно-температурні властивості масла, у порівнянні з аналогічною властивістю масла, яке прийняте за еталон, оцінює індекс в'язкості ЇВ. Наприклад, масло И-20А має індекс в'язкості 100, а И-ЗОА - ІВ = 85 [16]. Масла з більш високим значенням індексу в'язкості ЇВ менше змінюють свою в'язкість із зростанням температури.

Ріст температури масла під час роботи гідропривода активізує процес окислення вуглеводів мінеральних масел, що викликає зменшення їх в'язкості, випадіння смолистих осадів та обліте­рацію — досить складне фізико-хімічне явище, при якому на стінках капілярних каналів, щілин гідроапаратів утворюються тверді пристінні шари. Ці пристінні шари викликають заклинен­ня деталей в гідроапаратах, заростання щілин, каналів. Зруйну­вати їх можна лише періодичним вібруванням та промиванням спеціальними розчинами.

Ступінь окислення масел визначається кислотним числом — кількістю міліграмів їдкого калію (КОН), необхідних для нейтра­лізації вільних кислот в одному грамі масла. В стані постачання кислотне число мінеральних масел И-20А, И-ЗОА, И-40А, И-50А складає 0,05 мг/г, а масла турбінного 22-0,02 мг/г. При зростан­ні кислотного числа до 4...5 мг/г масло підлягає негайній заміні [18]. У випадку експлуатації мінерального масла при температурі 45...50°С термін його використання складає від 6 місяців до 1 року, а підвищення робочої температури до 70°С цей термін ско­рочує вдвічі.

Негативно впливає на експлуатаційні якості мінеральних ма­сел наявність у їх складі повітря, води і бруду. Повітря потрапляє в масло з атмосфери через ущільнення валів насосів, із всмокту­вального та зливного трубопроводів і впливає на стисливість, по­яву кавітації (див. п.3.2), які в свою чергу служать причиною не­стійких коливань гідросистеми, зменшують подачу насосів і їх об'ємний ККД. Вода ж у маслі викликає інтенсивну корозію гід­роагрегатів. В результаті змішування масла з водою погіршуються його мастильні властивості і в ньому утворюються слизуваті клейкі речовини, які порушують роботу гідроапаратури. Причи­нами проникнення води в гідросистему є конденсація атмосферної вологи та попадання в масло МОР через недостатню герметиза­цію гідробаків.

Про наявність в маслі довітря, води свідчить піна на його по­верхні і зміна кольору. Для зменшення в гідросистемах долі пові­тря та води використовують дегазацію масла та герметизацію гід­росистеми [18].

Основним джерелом забруднення масла є частинки зношення елементів гідросистеми, смолисті осади та пил, що потрапляють в гідробак із атмосфери. Допустима кількість частинок забруднення в маслі приведена в таблиці 4.1.

Таблиця 4.1 Допустима кількість частинок забруднення в маслі

Кількість частинок вказаного розміру в 1л масла

5. ..10

мкм

10.. .25 мкм

25.. .50

мкм

50... 100 мкм

100.. .200

мкм

більше 200

мкм

1270000

420000

65000

10000

930

не до­пускається

Кількісну оцінку рівня забрудненості виконують за допомо­гою спеціальних приладів у лабораторних умовах. Для попере­дньої оцінки можна використати метод, при якому на білий папір з добрими вологопоглинаючими властивостями наносять декілька краплин масла з працюючого гідропривода. Якщо масло свіже, то утворюється ясно-жовта пляма, а з забрудненням колір плями стає більш темний і на папері добре видно частинки бруду.

Зменшення забрудненості масел забезпечується герметизаці­єю гідросистем, встановленням на гідробаках повітряних фільтрів 74

(сапунів), встановленням фільтрів для масел і своєчасним очи­щенням гідробака та елементів гідропривода.

Практика показує, що 80% відмов гідросистем технологічно­го устаткування з ЧПК викликано неякісним маслом, його пере­грівом та несвоєчасною заміною. Тому під час експлуатації гідро­систем потрібно періодично здійснювати контроль рівня забруд­неності стабільності кислотного числа та зміни в'язкості. Зміна в'язкості масла більше, ніж на 20% від початкової недопустима [18]. Заміна та контроль масел повинні здійснюватися за розроб­леними графіками, з урахуванням умов експлуатації.

Крім мінеральних масел в гідроприводах використовуються синтетичні, водополімерні, емульсійні рідини та розчини.




Скачать файл (90.2 kb.)

Поиск по сайту:  

© gendocs.ru
При копировании укажите ссылку.
обратиться к администрации