Logo GenDocs.ru

Поиск по сайту:  

Загрузка...

Лекції - Правова статистика - файл 1.doc


Лекції - Правова статистика
скачать (1318 kb.)

Доступные файлы (1):

1.doc1318kb.18.11.2011 19:09скачать

содержание
Загрузка...

1.doc

  1   2   3   4   5
Реклама MarketGid:
Загрузка...



ПРАВОВА СТАТИСТИКА



Конспект лекцій

ТЕМА 1. Вступ до правової статистики


  1. Поняття та предмет статистики.

  2. Історія розвитку статистичної науки.

  3. Методи статистики та етапи статистичного дослідження.

  4. Основні категорії статистичної науки.

  5. Нормативне забезпечення та організація статистики в Україні.


1. Поняття та предмет статистики.
Правова статистика традиційно вивчається студентами, які отримують вищу юридичну освіту, оскільки для всіх гуманітарних наук, у тому числі і юридичних, статистика – важливий метод вивчення соціальних реалій. Юристи у своїй практичній діяльності мають справу не лише з окремими юридичними фактами, а й з масовими юридично вагомими явищами і процесами. Статистичний аналіз таких явищ і процесів – необхідна умова їх професійної діяльності, особливо управлінської.

Але насамперед слід з’ясувати що собою являє статистика взагалі.
В сучасних умовах термін “статистика” має три значення:

  • статистика як цілеспрямована практична діяльність по планомірному та систематичному збиранню, обробці, опрацюванню та поширенню даних про суспільні явища та процеси;

  • статистика як чисельні дані, які всебічно характеризують різні аспекти розвитку суспільства;

  • статистика як суспільна наука, і, відповідно, фахова навчальна дисципліна.

Статистика відокремилась у самостійну галузь знань у зв'язку з тим, що має специфічний об'єкт і предмет дослідження, а саме кількісні параметри соціально-економічного розвитку суспільства. Це суспільна наука, оскільки вона вивчає явища та процеси розвитку суспільства, причому переважно ті, що мають масовий характер, тобто притаманні великій кількості об'єктів. Слід мати на увазі, що статистика досліджує якісно визначені параметри, котрі мають певний економічний або соціальний зміст, пов'язані з відповідним показником часу та територією.

Як свідчить історія людства, без статистичних даних неможливо управління державою як соціальним організмом. Статистичні дослідження сприяють розвитку окремих напрямків життєдіяльності країни, розробці програм соціально-економічного розвитку, в тому числі у галузі соціального контролю за правопорушеннями.

^ Завдання статистики, як суспільної науки:

  • виявляти певні типи процесів і явищ (країни можна поділити на групи за доходом, рівнем освіти, тривалістю життя)

  • характеризувати ступінь розвитку явищ, напрям і динаміку їх змін (інфляція може зростати, зменшуватися, перетворюватись на гіперінфляцію),

  • встановлювати щільність взаємозалежностей між процесами і явищами суспільного життя ( як тривалість життя залежить від екології, стану медицини, доходів та традицій населення),

  • робити прогнозні розрахунки.


Статистика як і інші суспільні науки вивчає явища суспільного життя, але на відміну від інших наук, вона досліджує кількісний бік суспільних явищ за допомогою особливих наукових прийомів.

^ Об’єктом статистичних досліджень є окремі масові явище (окремі сукупність).

Предмет статистики – є кількісна сторона масових явищ у їх якісній визначеності в умовах певного місця і часу.

Потребує пояснення визначення предмета статистики.

^ 1. Кількісна сторона характеризує розміри, обсяги, кількісні спів­відношення, темпи розвитку, поширення, повторюваність у часі й у просторі, закономірності формування, взаємозв’язок об’єктивно існуючих явищ і процесів. Це одна із головних ознак предмета статистики.

2. Статистика вивчає масові суспільні явища і процеси, тому що статистичні закономірності виявляються тільки при вивченні велико­го числа одиниць сукупності (закон великих чисел), тобто статистич­на сукупність має бути репрезентативною.
Традиційно явище вважають масовим, коли воно характеризується або одночасною участю у ньому багатьох схожих елементів, або коли воно (явище) багатократно повторюється у часі в схожих умовах. Для масового явища характерним є те, що поведінка кожного елемента при цьому носить випадковий характер, а поведінка всієї сукупності незважаючи на це є достатньо визначеною.
ПРИКЛАД: такі суспільні явища, як: виробництво, споживання, торгівля, смертність, народжуваність, злочинність припускають участь у них одночасно багатьох елементів.

Такі явища, як урожайність, погодні умови, стихійні лиха можуть досліджуватись статистикою коли спостерігається достатня кількість “повторів” самих явищ за тривалий час.

Катастрофа на ЧАЕС, політ на Марс, підйоми затонулих підводних човнів, падіння метеоритів типу тунгуського - явища не масові і статистикою не вивчаються.

Статистика – багатогалузева наука. Вона складається з окремих розділів, або галузей.

Так, теорія статистики розробляє категорії статистики, загальні мето­ди і засоби статистичного аналізу, теоретична база всієї статис­тичної науки і практики;

^ Економічна статистика вивчає економічні явища і процеси, роз­робляє систему економічних показників та методів вивчення еко­номіки країни, регіону як одного цілого;

^ Соціальна статистика збирає і узагальнює числові матеріали про соціальні явища і процеси в суспільстві, наприклад вивчає умови і характер праці, рівень життя, прибутки населення, споживання ним матеріальних благ і послуг. До соціальної статистики відноситься і правова статистика.

На відміну від математичної статистики соціальна (суспільна) статистика не абстрактна, а конкретна наука (не чиста, а прикладна) і входить до системи галузевих наук: розрізняють статистику праці, населення, національного багатства, життєвого рівня і т. і. Інакше кажучи, іноді це більше ремесло, ніж наука.

Існує і відомча статистика. Сфера її діяльності визначається міністерствами і відомствами самостійно за узгодженням з органами державної статистики.

^ 2. Історія розвитку статистичної науки.
Статистика починалася з обліку. Розвиток різних облікових операцій по відношенню до великих мас населення з сивої давнини і до сьогодні і привів в кінці-кінців до статистичної науки. Це були “вічні” державні питання: оподаткування підданих, облік та забезпечення війська, митний облік, питання витрат державної казни.

У найдавніших державах проведені перші в історії людства обліки населення, зокрема, в Єгипті (близько 2800 — 2250 рр. до н.е.), Китаї (у 2238 р. до н.е.). Перші обліки населення мали примітивний характер. Іноді вони велися не шляхом записів, а носили символічний характер.

Наприклад, одним з таких переписів населення, що засвідчений письмово, був проведений на території сучасної України скіфським царем Ариантом. Який, за описом Геродота, наказав кожному скіфові принести один наконечник стріли, а після цього з цієї міді виплавили чан об’ємом 600 амфор (1 амфора = 40 л) і товщиною шість пальців. Орієнтовні розрахунки дають вагу цієї судини близько 35 тон. Розміщений він був за переказом у нижній течії річки Південний Буг ( сучасна Миколаївська область).
^ В Давньому Римі розвиток державного обліку отримав новий імпульс. у 550 р. до н.е. Сервій Тулій розробив ценз (територіальний орган) для проведення перепису населення. Чиновники цього органу опитували главу сім’ї про усіх його членів, а також про їх майновий стан. Причому глава сім’ї присягався, що надає правдиві дані. Спочатку такі переписи проводилися кожні 5 років, пізніше 10 років. Останній був проведений у 72 році н.е.

Середньовіччя не сприяло зростанню обліку, хоча у ці часи сформувався муніципальний облік. Міста, що вели жваву торгівлю мали докладні описи кількості своїх жителів, цехів, купців тощо.

Відома історикам “Книга страшного суду” – обліковий пам’ятник Англії ІХ ст. Вона містить дані про населення та земельні ділянки англійських графів під час завоювання Англії норманами. Королівські посадові особи приводили до присяги землевласників і заносили відомості про земельні ділянки в окрузі.

На українських землях зустрічаються своєрідні статистичні зіставлення вже у 16-17 ст. у зв'язку з оподаткуванням різних прошарків населення у межах Речі Посполитої; це були реєстри поголовного (пізніше подимного) податку, які подавали тільки об'єкти (земля, млини, корчми) або голів родин. Ці переписи, як також відповідні зіставлення по містах з маґдебурзьким правом, відбувалися несистематично.

^ З XVII ст. почалося втручання математики у дослідження суспільних явищ: у 1676 англійський економіст Петрі видає працю “Політична арифметика”. Грунт (1620-1674) виявив кількісні закономірності у процесах міграції населення, смертності, рівню самогубств, середній тривалості життя. В результаті масового спостереження була відкрита проста форма статистичної закономірності: майже незмінність кількості народжень, смертей, самогубств, злочинів і т. і. на 1000 людей населення певної держави. При відносній сталості соціальних умов ці показники піддавались незначним коливанням та змінам. В роботі “Божественний порядок та зміни людського роду” прусський вчений Зюсмільх вказує, що закономірності, непомітні у малому числі випадків, чітко виявляються при масовому спостереженні. Це прояв так званого “закону великих чисел”, який формально не є доведеним і сьогодні.

Також в ХVІ- ХVІІ ст. страхові компанії починають користуватись статистичними таблицями смертності (таблиці життя) для визначення страхових ставок клієнтів.

Бурхливий розвиток “чистої” математики у ХVІІ –ХІХ ст., пов’язаний з такими іменами, як Ісаак Ньютон (1642-1727), Абрахам де Муавр (1667-1754), Карл Гаусс (1777- 1855) вніс більш суттєвий внесок у становлення сучасної статистики ніж внески вчених, що спеціалізувались безпосередньо на цій науці.

Сам термін статистика був привнесений у науку німецьким професором права і філософії в Геттингині Ахенвалем (1719-1772)

“Батьком” статистики у її сучасному вигляді вважають бельгійського вченого ^ Адольфа Кетле (1796-1874) але не за його особистий внесок у розвиток цієї науки, а за його наполегливу популяризацію застосування статистичних методів у різних галузях. Ця наполегливість досягла свого часу і Києва, коли в середині ХІХ ст. за участю губернатора міста І.І. Фундуклея і на його кошти були здійснені дослідження по історичній топографії і статистиці міста Києва. “Статистическое описание Киевской губернии” в трьох томах вийшло у 1862 р. у Петербурзі.

Остання суттєва “хвиля” розвитку статистичних методів пов’язана з британським впливом, а саме з іменами сера Френсіса Гальтона (1882-1911) і Карла Пірсона (1857-1936). А також з іменем сера Роналда Фішера (1890-1962).

Подальший час не дав таких яскравих особистостей у статистичній науці, а тому розвиток статистики характеризувався не впровадженням нових наукових методів дослідження, а шліфуванням організаційних питань практичного застосування всього того, що було напрацьовано більш талановитими попередниками та впровадженням статистичних методів у інші галузі суспільного життя та прикладних наук.
^ В російській імперії:

У XV-XVII ст. тодішні чиновники вели письмові і переписні книги. У письмові заносилися розміри ріллі, косовиць, міст, промислових закладів і т.п. У переписних же книгах вівся облік населення по категоріях. Дані письмових і переписних книг були основою для організації податкової системи на Русі.

На початку XVIII в. Петро I ввів реєстрацію нових фабрик і заводів, облік цін на хліб, з'являється розгорнута статистика зовнішньої торгівлі. Робляться перші кроки в організації поточного обліку населення - здійснювана церквою реєстрація шлюбів, народжень і смертей. 

У першій половині XVIII в. у Росії з'являється така звична нам форма представлення статистичних даних, як таблиця. Крім того, стали застосовуватися анкети по вивченню продуктивних сил країни, використовуватися вибірковий і інший методи математичної статистики. Населення (але тільки те, що обкладалося податками) перераховували під час ревізій (переписів).

Перший економіко-статистичний огляд Росії був підготовлений Іваном Кириловичем Кириловим, обер-секретарем Сенату (вищої судово-адміністративної установи тієї пори), у 1727 р. У ньому були широко використані обліково-статистичні дані, що надходили в Сенат, представлені в таблицях, а також узагальнюючі показники.

У 1760 р. Михайло Васильович Ломоносов розробив "Академічну анкету" із тридцятьма питаннями для збору статистичних даних. Майже в той же час другу анкету, близьку по характері "академічної", підготував Федір Михайлович Міллер. Ці анкети стали свого роду базою формування російської економічної статистики.

Центральна служба статистики була необхідна Державі Російському. Ця потреба виникла вже на початку XVIII в., однак реалізована ідея була лише на початку століття XIX. 8 вересня 1802 р. імператор Олександр I "Найвищим Маніфестом" повелів кожному міністрові проводити збір письмових звітів. У цей день було створене Міністерство внутрішніх справ, а в його складі - група з 10 чоловік для узагальнення зведень, що утримуються в міністерських звітах. Саме тоді почалося організаційно-структурне оформлення статистичної діяльності в Росії. 20 березня 1811 р. при міністерстві поліції було засновано статистичне відділення.

27 жовтня 1834 р. - видано урядовий Указ про створення губернських статистичних комітетів.

Найважливішим заходом на результаті століття став перший Загальний перепис населення Російської Імперії 1897 р. Він проводився під керівництвом видатного російського географа, економіста, статистика Петра Петровича Семенова Тянь-Шанського.

Після революції колишня система органів статистики перестала діяти. У червні 1918 р. був скликаний перший Всеросійський з'їзд статистиків, що обговорив проект Положення про державну статистику, наданий Павлом Илліччем Поповим (він очолював у той час відділ перепису і статистики Вищої ради народного господарства). 25 липня 1918 р. це положення було затверджено Радою Народних Комісарів (РНК). Тим самим було оформлене створення в країні єдиного загальнодержавного органа - Центрального статистичного управління. 17 вересня 1918 р. РНК затвердив Положення про губернські статистичні установи.
З 1946 р. працює ^ Статистична комісія ООН, робочі групи якої працюють по шести напрямкам: національні рахунки, статистика промисловості, статистика міжнародної торгівлі, статистика фінансів, статистика цін, статистика зовнішнього середовища. А також створені спеціалізовані установи ООН, що ведуть статистичні дослідження у відповідних напрямках: ЮНЕСКО, МВФ, ВТО та інші.

Для України на сьогодні актуально питання узгодженості національних, та міжнародних стандартів статистичного дослідження.

Оскільки встановлення закономірностей масового явища відбувається через спостереження окремих його елементів (поведінка яких може суттєво різнитись), то при цьому існує можливість отримання невірних висновків на підставі або некваліфікованого застосування статистичних методів, або відвертого зловживання. Недарма Марк Твен зауважував, що існують три види брехні – брехня, огидна брехня і статистика. Єдиний вихід запобігання цьому – досконале вивчення статистичних методів і чесні наміри при їх практичному застосуванні.


^ 3. Методи статистики та етапи статистичного дослідження.
Статистика взагалі, і правова зокрема, вивчає різні явища, у тому числі і правові, за допомогою специфічних методів.

^ Методи статистичних досліджень – це сукупність прийомів і за­собів, що використовуються для збирання, обробки та аналізу інфор­мації.

До основних методів належать статистики:

  • метод масових спостережень (закону великих чисел),

  • метод гру­пувань,

  • метод узагальнюючих показників,

  • метод якісного аналізу.


Метод масового спостереження є одним з основних методів статистики. Його суть полягає в тому, що закономірності можуть встановлюватися лише під час масового спостереження. Статистика вивчає такі конкретні співвідношення й закономірності, які не можуть бути встановлені на підставі розгляду окремих випадків і виявляють лише в масі. У кожному окремому випадку, наприклад, рівень освіти й культури злочинця можуть біти різноманітними. Лише результати масового спостереження розкривають типові й характерні особливості, які полягають у тому, що цей рівень значно нижчій, ніж у середньому у громадянина в країні.

Математичною основою методу масових спостережень є закон великих чисел.

^ Закон великих чисел дає змогу зрозуміти, чому із великої кількості випадкових зв’язків ми можемо встановити і встанов­люємо закономірності у розвитку суспільних явищ. Напри­клад, народжуваність дівчаток або хлопчиків у кожній ок­ремій родині носить випадковий характер: в якихось родинах народжуватимуться одні дівчатка, в інших – одні хлопчики, в деяких – пропорційна їх кількість. Але якщо ми про­аналізуємо народжуваність за якийсь значний період (напри­клад, за місяць і більше), то обов’язково встановимо, що на 100 народжених дівчаток припадає 103–104 хлопчики, а іноді й більше (навпаки не може бути ніколи).

Наведений приклад підкреслює те, що кожне окреме яви­ще суспільного життя завжди унікальне, тому що на нього впливає велика кількість випадкових чинників. Розпізнати між ними закономірність у кожному конкретному випадку прак­тично неможливо. Але якщо вивчати ці явища у значній кількості, то можна з’ясувати закономірності, оскільки випад­кові відхилення, властиві кожному окремому явищу, в своїй су­купності нейтралізують одне одного. Наприклад, окремий чо­ловік може прожити довше, ніж окрема жінка, але статистичні дані свідчать про те, що середня тривалість життя чоловіків на 5–6 років менша, ніж у жінок, а коефіцієнт смертності чоло­віків у 2–3 рази вищий, ніж у жінок тієї ж самої вікової групи.

^ Закон великих чисел – це математично обґрунтована тео­рія, відповідно до якої, спираючись на знання теорії ймовір­ностей, можна стверджувати, що спільна дія значної кількості випадкових фактів призводить до наслідків, які не залежать від випадку. В разі підсумовування значної кількості одинич­них явищ обов’язково проявляться порядок і закономірність у їх руху і розвитку, які не можна встановити при дослідженні малої кількості одиниць сукупності. Інакше кажучи, закон ве­ликих чисел дає змогу встановити закономірність там, де на перший погляд проявляється лише випадковість.
Ситуацію, коли випадковий характер поведінки окремих елементів сукупності призводить до достатньо визначеного характеру поведінки всієї сукупності взагалі можна показати на наступному прикладі.

ПРИКЛАД. Відомо, що в загальній структурі дорожньо-транспортних пригод (ДТП) України наїзди на пішоходів становлять десь 40-45%, зіткнення автомобілів близько 25%, перевертання транспортних засобів майже 10%. На кожні 6 ДТП припадає в середньому один загиблий.

З року в рік ця картина майже не змінюється. Кожна ДТП – це випадок. Щоб вона сталася треба відбутись багатьом факторам: треба щоб хтось придбав якесь авто, чомусь з’явився в певний час у певному місці, в цьому ж місці повинен з’явитися інший автомобіль (пішохід, стовп, дерево, потяг…), хтось повинен знехтувати правилами, або просто статись збіг певних обставин і т. і. Дивним виявляється те, що незважаючи на таку випадковість факторів загальна картина з ДТП з року в рік залишається майже незмінною. І це незважаючи на те, що частина порушників загинула і на цей процес в подальшому вже не впливає. З року в рік знайдеться хтось такий, хто буде підтримувати цю гірку статистику. І обов’язково в наступному році чиїсь авто перевернуться. І таких перевертань знов буде не 1% і не 71%, а чомусь близько 10% серед всіх ДТП.

Таким чином, незважаючи на випадковий характер поведінки окремих елементів, сукупність взагалі поводить себе достатньо визначено (інакше кажучи закономірно). Ця закономірність не детермінована. Раз на раз не припадає, а тому експериментальні перевірки тут не доречні.

Закономірності масових явищ виявляють на підставі реєстрації багатьох спостережень. І використання експериментальної перевірки тут не є коректним, оскільки загальна закономірність проявляється не завжди.

Вивчаючи закономірності масових явищ статистика майже ніколи не пояснює чому те, чи інше явище проявляється так, а не інакше (чому наїзди на пішоходів становлять 40-45%, а не 15-17%, чому людина в середньому живе десь 70 років, а не 190, чому вагітність у людини триває 40 тижнів, а не 20 і не рік?). По-перше, чинників, які формують ту, чи іншу закономірність дуже багато, по-друге і ступінь їх впливу настільки різна, що врахувати все це майже неможливо, а по-третє, багато з цих чинників не є невідомими взагалі. Статистика лише описує, як в певних умовах розвиток явища відбувається. Це схоже на емпіричну закономірність у технічних науках – не знаємо точно чому процес розвивається саме так, а не інакше, але спостереження і досвід підказують, що розвиток буде відбуватись чомусь саме так.
^ Метод групувань. У результаті масового спостереження явищ, які вивчаються (наприклад, злочинів, умов життя тощо), статистика одержує у своє розпорядження їх сукупність, для того, щоб її зрозуміти, необхідно провести її групування.

Групування – розподіл сукупності фактів на окремі якісно однорідні види (наприклад, види злочинів за Особливою частиною КК).
^ Метод узагальнюючих показників – це обробка, яка полягає в перетворенні абсолютних величин в узагальнюючі показники (середні та відносні величини), що характеризують одним числом найтиповіші поширені сторони явищ, які вивчаються.

Узагальнюючі показники відображають за певною ознакою всю сукупність явищ у цілому, не зважаючи на індивідуальне, випадкове, що дає можливість установити і виміряти закономірності різних явищ і процесів.
^ Методи якісного аналізу – визначення суті, якості і законів розвитку масових суспільних явищ (графічний, індексний, кореляційний, балансовий).
Методи статистики пов’язані з етапами статистичного досліджен­ня.

Традиційно статистичне дослідження складається з трьох етапів:

1. Збір статистичних даних (статистичне спостереження).

2. Систематизація зібраних даних називають (зведенням статистичних даних).

3. Виявлення закономірностей у явищах, що досліджуються (аналіз та узагальнення статистичної інформації).

Перші два етапи за своєю суттю є організаційними питаннями. Третій етап вимагає застосування апарата математичної статистики.


^ 4. Основні категорії статистичної науки.
Предмет статистики вивчається за допомогою категорій, тобто понять, які відображають найбільш загальні та суттєві властивості, ознаки, зв’язки і відношення предметів та явищ об’єктивного світу.

^ Статистична закономірність – це певна послідовність або повторюваність соціально-економічних явищ, яка формується та чітко проявляється в масових процесах, при дослідженні достатньо великої кількості одиниць сукупності. Доведено, що в будь-якій складній великій системі, в котрій взаємодіють багато елементів, закони проявляються тільки у формі статистичних закономірностей.

Розрізняють наступні види статистичних закономірностей:

  • закономірності зміни у часі (закономірності динаміки);

  • закономірності розподілу одиниць сукупності за певною ознакою;

  • закономірності зміни складу та структури сукупності (структурні зрушення);

  • закономірності взаємозв'язку.


Статистична сукупність – велика кількість окремих явищ, еле­ментів, об’єднаних єдиною якісною основою, умовами розвитку, за­гальною ознакою (населення країни, кількість підприємств, судів тощо) але відрізняються окремими ознаками.

Сукупності можуть бути однорідними і різнорідними залежно від того, чи є якась ознака типовою для всіх об’єктів, що входять до сукупності.

Кожний окремий елемент, явище сукупності називається одиницею сукуп­ності. ^ Одиниця сукупності – це первинний елемент статистичної сукупності, що є носієм ознак, які підлягають реєстрації, а також підставою обліку, який ведеться під час дослідження.

Наприклад, усіх злочинців певного регіону можна розглядати як статистичну сукупність. Кожен злочинець – це елемент сукупності, який має такі спільні ознаки: стать, вік, рівень освіти, сімейний стан тощо. Але кожний елемент сукупності разом з тим має своє індивідуальне значення певної ознаки, її рівень притаманний саме цьому елементу.

Ознака – це якісна особливість одиниці сукупності. За характером відображення властивостей одиниць сукупності, яка вивчається, ознаки поділяють на дві великі групи: кількісні та якісні.

^ Кількісні ознаки – ознаки, що мають безпосереднє кількісне вираження (наприклад, вік, сума завданої шкоди).

Якісні – ознаки, що не мають кількісного вираження, і характеризують якість, властивість досліджуваного явища і виражаються словами (стать, освіта, профе­сія тощо).

Варіація – це коливання ознак в сукупності.

Рівень значення ознаки окремих елементів вимірюється за допомогою шкали. Шкала – це набір властивостей явища і відповідних їм значень.

Є три основні шкали: метрична, номінальна й порядкова.

Метрична – звичайна числова шкала, яка використовується для вимірювання фізичних величин або результатів обчислення. Для цієї шкали можуть використовуватися всі арифметичні дії. Метричною шкалою визначаються обсяги збитків від злочинних дій, кількість осіб, що вчинили злочин, кількість дітей в родині і тривалість життя тощо. В основу метричної шкали покладено результати безпосереднього вимірювання.

Номінальна, або шкала найменувань, встановлює відношення подібності елементів, за якого порядок розташування ознак значення не має. Прикладом номінальної шкали є перелік статей КК, спеціальність, громадянство правопорушника, національні статистичні класифікації України, коли різним видам товарів, послуг, професій, валют, відходів, корисних копалин і т. і. присвоюють різні коди. Арифметичні дії над числами, якими кодують ті чи інші якісні ознаки не мають сенсу.

Порядкова, або рангова, шкала визначає не тільки подібність елементів, а й послідовність інтенсивності прояву ознаки. Порядкова шкала, наприклад, застосовується для визначення рівня освіти злочинців, тяжкості злочину. також приклад – категорії ВУЗів, спеціалістів, шкала землетрусів, пожеж, катастроф.
^ Статистичний показник – поняття, категорія, за допомогою якої статистика виражає розмір досліджуваних явищ та існуючі між ними зв’язки.

Ці показники завжди вказують на те, до якого місця і часу нале­жать явища, у яких одиницях вони виражені (чисельність наявного населення України на 01.07.2009 р. – 46,029 млн. чол.; кількість засуджених осіб у 2008 році склала 146858 чол., що майже на 4 % менше порівняно з 2007 роком.)

ПРИКЛАД. Зарплата в якомусь регіоні – це ознака, бо у кожного вона своя. Середня зарплата по регіону – це показник, бо характеризує вже весь регіон взагалі.
^ Статистичні дані – це сукупність показників, отриманих внаслідок статистичного спостереження або обробки даних, тобто це окремі числові значення статистичних показників. Вони завжди визначені не тільки якісно, а й кількісно та залежать від конкретних умов місця і часу.

Статистичні показники пов’язані між собою в систему статистич­них показників (населення, валовий внутрішній продукт тощо).


^ 5. Нормативне забезпечення та організація статистики в Україні.
В організації статистичної діяльності країни світу обирають один з двох шляхів - створення централізованої системи державної статистики або децентралізованої системи статистичних організацій. Перший шлях обрали країни Східної Європи, в тому числі й Україна, а також Канада, Німеччина та ін. В названих країнах існує центральний статистичний орган, який керує статистичною діяльністю в межах країни. Так, в Україні – це Державний комітет статистики України (Держкомстат), в Німеччині – Федеральне статистичне управління, завдання якого визначені Законом про статистику.

В багатьох розвинутих країнах світу (США, Франція, Великобританія) державна статистика децентралізована, тобто характеризується відсутністю єдиного центрального органу. Якщо ж формально цей орган існує, наприклад, Центральне статистичне управління при Кабінеті Міністрів Великобританії, Національний інститут статистики та економічних досліджень Міністерства фінансів і економіки Франції, то його основним завданням є координація діяльності статистичних організацій, розробка статистичної методології та рекомендацій.

В світі існує ряд міжнародних статистичних організацій, наприклад, Статистична комісія ООН та Статистичне бюро Секретаріату ООН. Статистична комісія ООН, утворена у 1946 р., керує методологічною роботою, координує статистичну діяльність спеціалізованих органів, узагальнює та аналізує досвід окремих країн, розробляє міжнародні стандарти та здійснює допомогу країнам в проведенні статистичних досліджень.

В основу діяльності Статистичного бюро Секретаріату ООН, яке є виконавчим органом, покладені рекомендації статистичної комісії. Бюро збирає, обробляє, аналізує та публікує дані по міжнародній статистиці, які одержуються від окремих країн.

Крім цього, статистичну роботу виконують: Міжнародна організація праці (ILO), Продовольча та сільськогосподарська організація ООН (FAO), Організація об'єднаних націй з питань освіти, науки та культури (UNESCO), Міжнародний валютний фонд (IMF), Всесвітня організація охорони здоров’я (WHO) та ін.
В Україні, як вже зазначалося, збір статистичної інформації відбувається завдяки побудованій системі обліку. ^ Державний облік – планомірно організована система реєстрації, підрахунку, систематизації, контролю суспільних явищ і процесів. Єдина система обліку складається з трьох його видів:

^ Оперативний (первинний) облік являє собою реєстрацію окремих фактів у момент їх здійснення або відразу після цього.

Бухгалтерський – неперевний, суцільний документальний облік господарських засобів і джерел їх утворення у грошовому вираженні. Метою є виявлення фінансових результатів роботи.

^ Статистичний облік – це реєстрація фактів і явищ соціально-еко­номічного життя за затвердженими формами звітності в масштабі держави або окремих територій чи галузей. Це всеосяжний, все­бічний облік. Його базою є оперативний та бухгалтерський облік.

^ Державна політика в галузі статистики спрямована на створення єдиної системи обліку та статистики на всій території України та її узгодження з міжнародними стандартами і методологією.

^ Питання функціонування та організації державної статистики в Україні регламентується ЗУ “Про інформацію” від 2 жовтня 1992 року; “Про державну статистику” від 17 вересня 1992 року в редакції 13 липня 2000 року, Указом Президента від 19 січня 2004 року N 60/2004 “Про державний комітет статистики”, яким затверджено Положення про Державний комітет статистики України різними відомчими інструкціями і положеннями окремих міністерств і державних комітетів.

Суб’єктами, на яких поширюється дія законодавства про статистику є

- органи державної статистики та працівники, які від імені цих органів на постійній або тимчасовій основі беруть участь у проведенні статистичних спостережень;

- респонденти;

- користувачі даних статистичних спостережень.

Статистичною діяльністю в Україні керує ^ Державний комітет статистики, який має систему статистичних органів, побудовану за адміністративно-територіальним принципом. Держкомстат видає накази, інструкції та рекомендації з питань організації обліку та звітності, які є обов'язковими для виконання усіма суб'єктами господарювання незалежно від форми власності. Підприємства, організації та установи подають до районних (міських) відділів та обласних управлінь статистики статистичні звіти та інші документи.

Органи державної статистики проводять перевірку стану звітності, достовірність та повноту звітних даних. Вони також здійснюють спеціально організовані статистичні спостереження, складають баланси, обчислюють макроекономічні показники, показники рівня життя населення тощо.

^ Державна статистична діяльність – сукупність дій, пов'язаних з проведенням державних статистичних спостережень та наданням інформаційних послуг, спрямована на збирання, опрацювання, аналіз, поширення, збереження, захист та використання статистичної інформації, забезпечення її достовірності, а також удосконалення статистичної методології.

Відповідно до статті 18 ЗУ “Про інформацію” визначається, що основними видами інформації є:

- статистична інформація;

- адміністративна інформація (дані);

- масова інформація;

- інформація про діяльність державних органів влади та органів місцевого і регіонального самоврядування;

- правова інформація;

- інформація про особу;

- інформація довідково-енциклопедичного характеру;

- соціологічна інформація.

^ Статистична інформація (відповідно до ст. 19 вказаного ЗУ) – це офіційна документована державна інформація, яка дає кількісну характеристику масових явищ та процесів, що відбуваються в економічній, соціальній, культурній та інших сферах життя.

Державна статистична інформація підлягає систематичному відкритому публікуванню. Забезпечується відкритий доступ громадян, наукових установ, заінтересованих організацій до неопублікованих статистичних даних, які не підпадають під дію обмежень, установлених цим Законом, а також Законом України "Про державну статистику".

Система статистичної інформації, її джерела і режим визначаються Законом України “Про державну статистику” та іншими правовими актами в цій галузі.

^ Статистичні спостереження проводяться органами державної статистики через збирання статистичної звітності, здійснення одноразових обліків, переписів (опитувань), вибіркових та інших обстежень.

Статистичні спостереження розподіляються також на державні та інші статистичні спостереження.

^ Державні статистичні спостереження проводяться органами державної статистики відповідно до затвердженого Кабінетом Міністрів України плану державних статистичних спостережень або за окремими рішеннями Кабінету Міністрів України. Державні статистичні спостереження, які проводяться органами державної статистики із залученням тимчасових працівників, здійснюються за рішеннями Кабінету Міністрів України.

Так, План державних статистичних спостережень на 2009 рік затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 2 квітня 2009 р. N 286. 

Інші статистичні спостереження проводяться відповідно до Положення про проведення статистичних спостережень та надання органами державної статистики послуг на платній основі, затвердженому Постановою Кабінету Міністрів України від 8 листопада 2000 р. N 1659.

Основними завданнями органів державної статистики є (стаття 12 ЗУ “Про державну статистику”):

    • участь у формуванні державної політики в галузі статистики та забезпечення її реалізації;

    • збирання, опрацювання, аналіз, поширення, збереження, захист та використання статистичної інформації щодо масових економічних, соціальних, демографічних, екологічних явищ і процесів, які відбуваються в Україні та її регіонах;

    • забезпечення надійності та об'єктивності статистичної інформації;

    • розроблення, вдосконалення і впровадження статистичної методології;

    • забезпечення розроблення, вдосконалення та впровадження системи державних класифікаторів техніко-економічної та соціальної інформації, які використовуються для проведення статистичних спостережень;

    • створення і ведення Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України та реєстрів респондентів статистичних спостережень;

    • впровадження новітніх інформаційних технологій з опрацювання статистичної інформації;

    • взаємодія інформаційної системи органів державної статистики з інформаційними системами органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших юридичних осіб, міжнародних організацій та статистичних служб інших країн шляхом взаємного обміну інформацією, проведення методологічних, програмно-технологічних та інших робіт, спрямованих на ефективне використання інформаційних ресурсів;

    • координація дій органів державної влади, органів місцевого самоврядування та інших юридичних осіб у питаннях організації діяльності, пов'язаної із збиранням та використанням адміністративних даних;

    • забезпечення доступності, гласності й відкритості статистичної інформації, її джерел та методології складання;

    • збереження і захист статистичної інформації.

Первинні дані, отримані органами державної статистики від респондентів під час проведення статистичних спостережень, а також адміністративні дані щодо респондентів, отримані органами державної статистики від органів, що займаються діяльністю, пов'язаною із збиранням та використанням адміністративних даних, є конфіденційною інформацією, яка охороняється Законом і використовується виключно для статистичних цілей у зведеному знеособленому вигляді.

^ Заборона стосовно поширення статистичної інформації не розповсюджується на:

- знеособлену статистичну інформацію у незведеному вигляді, яка не дозволяє визначити конфіденційну статистичну інформацію щодо конкретного респондента;

- інформацію щодо назв, адрес, номерів телефонів і видів діяльності підприємств, установ і організацій, якщо інше не передбачено законодавством;

- первинні дані, отримані органами державної статистики від респондентів під час проведення державних статистичних спостережень щодо стану навколишнього природного середовища, зокрема землі, води, атмосферного повітря, рослинного і тваринного світу, чинників, які впливають або можуть вплинути на стан навколишнього природного середовища та здоров'я людей, за винятком обмежень, встановлених законодавством.

Статистична інформація, отримана у процесі державних статистичних спостережень, а також первинні дані, отримані у процесі проведення інших статистичних спостережень, є державною власністю, що знаходиться в оперативному управлінні органів державної статистики, які володіють, використовують і розпоряджаються цією статистичною інформацією, визначають правила її збирання, опрацювання, поширення, збереження, захисту та використання.

^ Право власності на зведену знеособлену статистичну інформацію, отриману органами державної статистики у процесі статистичних спостережень, що проведені за рахунок коштів замовника, визначається договорами на створення цієї інформації, які також передбачають умови поширення органами державної статистики вказаної інформації.

Стаття 18 ЗУ “Про державну статистику” визначає основні права і обов'язки респондентів. Респондент – особа або сукупність осіб, які підлягають статистичному спостереженню у встановленому законодавством порядку.

Так, респонденти мають право знати, які первинні дані про них збираються у процесі статистичних спостережень, з якою метою, як, ким і з якою метою будуть використовуватися.

^ Респонденти зобов'язані безкоштовно (за винятком проведення окремих вибіркових обстежень фізичних осіб або сукупностей таких осіб, за участь у яких респонденти отримують грошову компенсацію за витрату часу) в повному обсязі за формою, передбаченою звітно-статистичною документацією, у визначені строки подавати органам державної статистики достовірну інформацію, у тому числі з обмеженим доступом, і дані бухгалтерського обліку.

Склад, обсяги та методологія розрахунків показників, адреси і строки подання статистичної інформації, зазначені у звітно-статистичній документації, є обов'язковими для всіх респондентів і не можуть бути змінені без відповідного дозволу органів державної статистики.
^ Адміністративна відповідальність

Стаття 186-3 КУпАП встановлює відповідальність за порушення порядку подання або використання даних державних статистичних спостережень

Так, неподання органам державної статистики даних для проведення державних статистичних спостережень або подання їх недостовірними, не в повному обсязі, не за формою, передбаченою звітно-статистичною документацією, чи із запізненням; незабезпечення належного стану первинного обліку; порушення порядку ведення Єдиного державного реєстру підприємств і організацій України - тягне за собою накладення штрафу на громадян - від трьох до п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб та громадян - суб'єктів підприємницької діяльності - від десяти до п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Дії, передбачені частиною першою цієї статті, вчинені повторно протягом року після накладення адміністративного стягнення, - тягнуть за собою накладення штрафу на громадян - від п'яти до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб та громадян - суб'єктів підприємницької діяльності - від п'ятнадцяти до двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Порушення порядку використання конфіденційної інформації, приховування або перекручення даних державних статистичних спостережень, а також використання їх в засобах масової інформації, для поширення в інформаційних мережах, на паперових, магнітних та інших носіях, в наукових працях тощо без посилання на їх джерело - тягне за собою накладення штрафу на громадян - від п'яти до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб та громадян - суб'єктів підприємницької діяльності - від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. 

Відповідно до стаття 244-3 КУпАП справи про адміністративні правопорушення, пов'язані з порушенням порядку подання або використання даних державних статистичних спостережень (стаття 186-3) розглядають органи державної статистики. Від імені органів державної статистики розглядати справи і накладати адміністративні стягнення мають право керівник спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у галузі статистики та його заступники, керівники органів державної статистики в Автономній Республіці Крим, областях, районах і містах та їх заступники.


ТЕМА 2. Організація правової статистики в Україні


  1. Предмет і завдання правової статистики.

  2. Основні галузі правової статистики.

  3. Загальні положення про ведення документів первинного обліку у правоохоронних органах

  4. Порядок заповнення і подання документів первинного статистичного обліку органами дізнання і попереднього слідства

  5. Облік і звітність у судових органах



^ 1. Предмет і завдання правової статистики.
Правова статистика це од­на із галузей статистичної науки. На території України термін «правова статисти­ка» став застосовуватися лише з 1980 р., коли вийшов в світ навчальний посібник з такою ж назвою. До цього навчальна дисципліна і підручники мали назву «Судова статистика».

Історично назва «судова статистика» склалася за часів царської Росії. Тоді ще не існували статистика органів дізнан­ня і досудового слідства, адміністративно-правова статис­тика та інші галузі статистики. У науковий обіг термін «судова статистика» було введено на початку 30-х років XX ст. Проте термін «правова статистика» на відміну від терміна «су­дова статистика» значно краще характеризує сутність даної навчальної дисципліни, яка своїми показниками відображує кількісну сторону різних соціальних явищ, пов’язаних із за­стосуванням норм права і реалізацією правової відповідаль­ності: визначає рівень, структуру та динаміку, причини та прояви різних правопорушень і заходи боротьби з ними в конкретних умовах простору і часу.

Організаційно правова статистика на терені Російської імперії, до складу якої входила й Україна, почала формувати­ся з 1802 р., коли були утворені Міністерство внутрішніх справ і Міністерство юстиції. Вони стали систематично одер­жувати і досліджувати дані про різні кримінально-правові явища. Вагомий внесок в розвиток правової статистики цьо­го періоду, особливо з 60-х років XIX ст., зробили вчені. Тоді з’являється значна кількість наукових праць, завдяки яким кримінальна статистика була істотно вдосконалена.

Судовою реформою 1864 р. були передбачені щорічні публікації даних про усі кримінальні справи.

Після установлення радянської влади у 1918 р. було прийняте перше положення про ор­ганізацію державної статистики в країні. Відповідно до нього в органах державної статистики були введені відділи «мораль­ної статистики», які збирали дані про усі аморальні явища: правопорушення, злочини, алкоголізм, самогоноваріння, безпритульність неповнолітніх тощо. Такі відділи одержува­ли відомості від усіх органів, які вели боротьбу з тим чи іншим аморальним проявом.

Наприкінці 30-х років відділи «моральної статистики» були ліквідовані. Уся правова статистика організаційно ста­ла будуватися лише за відомчою підпорядкованістю. Органи, до вели боротьбу з правопорушеннями, надсилали звіти тільки своєму вищому органу. Тривалий час навіть бланки документів первинного обліку не були уніфіковані.

За ініціативою органів прокуратури з 1961 р. стали впро­ваджуватися єдині бланки первинних документів для реєстрації злочинів в органах внутрішніх справ і прокурату­ри. З цього часу і починає функціонування єдина система реєстрації злочинів.

Починаючи з 1988 р. усі правоохоронні органи повинні подавати до обласних управлінь державної статистики (або до управлінь статистики міст Києва, Севастополя, Автоном­ної Республіки Крим) звіти про виявлені факти правопору­шень і свою діяльність, крім даних про оперативно-розшукову діяльність. З цього ж року було знято і завісу таєм­ничості з показників правової статистики.

Отже, що ж зараз вивчає правова статистика:

^ Правова статистика вивчає кількісну сторону масових явищ і про­цесів, що стосуються діяльності правоохоронних та судових органів і пов’язані з застосуванням норм права та реалізацією правової відповідальності, тен­денції та закономірності розвитку в конкретних умовах місця і часу в нерозривному зв’язку з їх якісними характеристиками.

Особливістю предмета правової статистики є те, що вона характеризує лише ті правові явища, які розглядалися право­охоронними органами. Якщо ті чи інші явища з якихось причин не зареєстровані, то правова статистика їх не вивчає. Для встановлення рівня цих фактів необхідно проводити кримінологічні та соціологічні дослідження. (В кримінології, наприклад, існує термін «латентна злочинність». Він харак­теризує ті злочини, які внаслідок дії різних причин і умов не були зареєстровані, але вчинені. Правова статистика про ці злочини не має ніякого уявлення.)

^ Цілі правової статистики:

- Перша і головна мета правової статистики – це цифрова характеристика і облік усіх правопорушень, які розглядають­ся в правоохоронних органах (органах внутрішніх справ, про­куратури, органах суду, органах державної безпеки, виправно-трудових закладах, нотаріату та інших державних органах, які займаються розглядом правових явищ), а також заходів, спрямованих на боротьбу з цими правопорушеннями.

- Друга мета правової статистики – дати цифрову харак­теристику діяльності усіх правоохоронних органів, оцінити її ефективність завдяки розробленій системі показників, а та­кож визначити додержання законності в їх роботі.

Теоретичною основою, базою правової статистики є теорія ста­тистики. Для виконання поставлених завдань правова статистика ви­користовує методи теорії статистики.

^ Значення правової статистики

Дані правової статисти­ки мають велике наукове і практичне значення. Ста­тистика взагалі – це баро­метр соціального життя країни.

Показники правової статистики дають змогу визначити рівень правопо­рядку в суспільстві завдяки цифровій характеристиці усіх правопорушень, розглянутих правоохоронними органами. Використовуючи дані правової статистики, можна також охарактеризувати діяльність ор­ганів внутрішніх справ, прокуратури, органів суду, виправно-трудових закладів, нотаріату та інших органів, які виконують функції юрисдикції, виявити недоліки, що мали місце у роботі цих органів.

Правова статисти­ка своїми показниками завжди характеризує тенденції зміни законодавчої, правоохоронної та правозастосовчої діяльності державних органів.

Дані, які характеризують роботу органів внутрішніх справ, дають змогу встановити, які недоліки є в їх роботі, які досягнення вони мають у справі розкриття злочинів, яка тен­денція в тому чи іншому регіоні по зниженню або по зрос­танню криміногенної обстановки і які заходи необхідні для поліпшення умов життя в тому чи іншому регіоні.

Показники, які характеризують роботу органів суду, да­ють змогу встановити навантаження на кожного окремого суддю, тривалість розгляду справ, якість їх розгляду, застосу­вання тих чи інших видів покарань.

Виключно важливе значення мають статистичні дані для виявлення усіх фактів порушення законності в країні.

Завжди в усіх звітах обов’язково окремо наводиться кількість справ, які розглянуті з порушенням процесуальних строків.

Кримінально-правова статистика дає вичерпну, науково обгрунтовану інформацію про тенденції та закономірності в розвитку злочинності, її рівень, структуру, динаміку, особу злочинця, причини і умови існування злочинності, а також про позитивні та негативні наслідки роботи правоохоронних органів по її попередженню. Усе це дозволяє прогнозувати і розробляти науково обгрунтовані заходи щодо попереджен­ня окремих видів злочинів і вдосконалення кримінального законодавства.

Статистичні дані дають змогу вирішити питання про ма­теріально-технічне і фінансове забезпечення та дислокацію різних правоохоронних органів, проектування штатного розкладу, а також інші питання організаційно-управлінського характеру.

Дані правової статистики використовуються в законотворчій діяльності. Розробка проектів законів не може здійснюватися без аналізу цілої низки статистичних показників.

Правова статистика є одним з найважливіших джерел, які надають юридичній науці фактичний матеріал для його подальшого теоретичного узагальнення. Остання форма використання даних правової статистики відноситься до галузі науково-теоретичного дослідження.

Таким чином, головними формами використання ста­тистичних даних правової статистики є: оперативне керів­ництво роботою правоохоронних органів, контроль за їх діяльністю; узагальнення судової і прокурорської практики вивчення і попередження злочинності; вирішення питань матеріально-технічного і фінансового забезпечення; зміни в законодавстві, а також використання статистичних даних для наукових досліджень.


^ 2. Основні галузі правової статистики.
Залежно від характеру, обсягу й органів, що займаються збиран­ням і обробкою статистичної інформації, правова статистика по­діляється на такі галузі:

1. ^ Статистика конституційного судочинства характеризує діяль­ність Конституційного Суду України, фіксує, скільки виявлено пору­шень конституційного законодавства, скільки справ розглянуто Конституційним Судом і які винесені рішення.

2. ^ Кримінально-правова статистика визначає весь комплекс захо­дів по боротьбі зі злочинністю, дає кількісно-якісну характеристику всіх скоєних злочинів, осіб, які скоїли злочин, і покарань. Своїми показниками вона відтворює всі стадії кримінального процесу, характери­зує рівень, структуру і динаміку злочинів. Варто сказати, що право­ва статистика характеризує тільки ті злочини, що були виявлені, за­реєстровані і щодо яких проводилися ті чи інші дії чи застосовували­ся методи адміністративного або суспільного впливу.

Кримінально-правова статистика залежно від стадій кримінального процесу має такі розділи:

- статистика органів дізнання та досудового слідства;

- статистика кримінального судочинства;

- статистика виконання вироків.

3. ^ Адміністративно-правова статистика займається обліком адмі­ністративних правопорушень за їх видами, заподіяних збитків, адмі­ністративних стягнень органам адміністративної юрисдикції, адміні­стративному судочинству.

Адміністративно-правова статистика поділяється на статистику, яка ведеться судами та органами виконавчої влади, яка мають право накладати адміністративні стягнення.

4. ^ Статистика прокурорського нагляду характеризує діяльність органів прокуратури з нагляду за виконанням законності в різних сферах життя країни.

5. Цивільно-правова статистика являє собою облік цивільно-пра­вових спорів, що перебувають на розгляді загальних судів, результатів діяльності загальних судів за ста­діями цивільного судочинства.

6. Господарсько-правова статистика характеризує діяльність господарського суду з розгляду господарських спорів між господарюючими суб’єктами.

7. ^ Статистика дисциплінарних порушень відображає стан трудо­вої дисципліни на державних підприємствах. Ці зведення подаються керівництвом підприємств і обов’язково відбиваються у статис­тичній звітності різних міністерств і відомств.

У деяких джерелах можна зустріти і інший розподіл правової статистики на галузі. Деякі автори виділяють ще митну статистику.

Усі галузі правової статистики пов’язані між собою, їх комплекс­не використання дає змогу вивчити правові явища з різних боків і ви­явити закономірності в розвитку правових явищ.

Наведені галузі правової статистики дають змогу дійти висновку про те, що правова статистика тісно пов’язана з усіма науками кримінально-правового, цивільно-правового та адміністративно-правового циклів. Цей зв’язок проявляється у тому, що з одного боку конструювання системи показників правової статистики базується на теоретичних узагальненнях і положеннях різноманітних правових наук, а з іншого – висновки, одержані внаслідок статистичного аналізу правових явищ, дають змогу оцінити ефективність дії правових норм, практики їх застосування і більш обґрунтовано здійснювати теоретичні узагальнення і подавати законодавчі пропозиції про необхідність їх зміни. Отже результати статистичних досліджень широко застосовуються усіма юридичними науками при вирішенні своїх специфічних завдань.


^ 3. Загальні положення про ведення документів первинного обліку у правоохоронних органах
Важливе значення в боротьбі зі злочинністю та іншими правопорушеннями має поставлений належним чином облік злочинів та осіб, що їх вчинили, в органах внутрішніх справ (ОВС), прокуратури й суді.

Правила єдиного обліку злочинів та осіб, що їх вчинили, поширюються на всі органи внутрішніх справ та прокуратури. У зв'язку з цим Генеральна прокуратура України та МВС розробили документи первинного статистичного обліку, єдині для всіх органів дізнання, попереднього розслідування н прокуратури, які набрали чинності з 1 січня 1996 р. 21 грудня 1995 р. було затверджено інструкції "Про єдиний облік злочинів" та "Про порядок заповнення та подання документів первинного обліку злочинів, осіб, які їх вчинили, руху кримінальних справ і протоколів про злочини". 28 липня 1994 року Міністерство юстиції України затвердило Інструкцію по судовій статистиці. Нині діє нова Інструкція “Про єдиний облік злочинів”, затверджена наказом Генеральної прокуратури України від 26 березня 2002 р. N 20, Міністерства внутрішніх справ України від 26 березня 2002 р. N 84, Служби безпеки України від 26 березня 2002 р. N 293, Державної податкової адміністрації України від 26 березня 2002 р. N 126, Міністерства юстиції України від 26 березня 2002 р. N 18/5. Нею затверджено нові форми документів первинного обліку. До них належать:

– статистична картка на виявлений злочин (форма 1);

– статистична картка про наслідки розслідування злочи­ну (форма 1.1);

– статистична картка про результати відшкодування ма­теріальних збитків та влучення предметів злочинної діяль­ності (форма 1.2);

– статистична картка на особу, яка вчинила злочин (форма 2);

– статистична картка про рух кримінальної справи (форма 3);

– статистична картка на злочин, за вчинення якого особі пред'явлено обвинувачення (форма 4);

– довідка про наслідки розгляду кримінальної справи су­дом (форма 6);

– форма журналу обліку злочинів, кримінальних справ і осіб, які вчинили злочини.

Ці документи первинного обліку є підставою для складання статистичної звітності, і внесення до них будь-яких доповнення та зміни забороняється, оскільки вони єдині для всіх органів внутрішніх справ та прокуратури і тому можуть змінюватися тільки органами, які їх затвердили.

Статистичні картки заповнюють одразу після прийняття рішення про злочин та особу, що його вчинила, яке приймається відповідно до закону. Заповнені і підписані слідчим (працівником органу дізнання) картки підписує також і прокурор, після чого їх відправляють до обліково-реєстраційного підрозділу ОВС. Якщо статистичні картки заповнює слідчий, то після заповнення статистичних карток разом із кримінальною справою він подає їх на підпис прокурору. Якщо статистичні картки заповнює працівник органу дізнання, то після їх заповнення він подає їх начальнику ОВС на підпис, а після цього – прокуророві. Підписані прокурорм картки негайно передаються співробітнику міського чи районного ОВС, який відповідає за обліково-реєстраційну статистичну роботу. Після перевірки карток цей співробітник повинен зробити відповідні записи в журналі обліку злочинів та осіб, які їх вчинили, та протягом 24 год направити облікові документи безпосередньо до обліково-реєстраційного підрозділу.

Записи в статистичних картках повинні робитися ручкою, розбірливо та без скорочень. При цьому прізвище, ім'я, по бать­кові особи, яка вчинила злочин, заповнюють друкованими літе­рами російською мовою, хоч у цілому картку треба заповнюва­ти українською мовою. Прізвища осіб, які підписали докумен­ти первинного обліку, мають бути вказані повністю й чітко.

З лівого боку кримінальної справи робиться відповідна по­значка, про направлення документів первинного статистично­го обліку співробітнику, який відповідає за обліково-реєстраційну роботу. Цей співробітник повинен розписатися про одер­жання статистичних карток у спеціальному журналі, який має бути в органах прокуратури.

Документи первинного статистичного обліку підлягають збе­ріганню в обліково-реєстраційних підрозділах протягом року після складання на їх підставі звіту про злочинність і осіб, які вчинили злочини в минулому році, за умови, що за справами, направленими зі обвинувальним висновком до суду, в обліко­во-реєстраційний підрозділ надійшла з суду статистична довід­ка про результати судового розгляду кримінальної справи (за формою 6).

Документи первинного обліку про нерозкриті злочини не знищуються, а зберігаються у спеціальній картотеці обліково-реєстраційного підрозділу до розкриття злочину або до за­криття кримінальної справи.


^ 4. Порядок заповнення і подання документів первинного статистичного обліку органами дізнання і попереднього слідства
Відповідальність за повноту і достовірність заповнення реєстраційних документів, а також за своєчасність їх направлення до обліково-реєстраційних підрозділів покладається на керівників суб'єктів обліку.

Основним документом первинного статистичного обліку зло­чинності є статистична картка на виявлений злочин за фор­мою 1. Ця картка є підставою для реєстрації та взяття на облік будь-якого відомого злочину, незалежно від того, чи встанов­лені особи, які його вчинили. Злочин уважається зареєстро­ваним, коли потрапляє до централізованого обліку в інформа­ційному бюро та введений у статистичну звітність. Статистич­на картка за формою 1 може бути основною та додатковою. Основна картка складається у таких випадках.

1. Порушення кримінальної справи.

2. Направлення справи прокурором відповідно до ст. 430 КПК України.

3. Звільнення особи, що вчинила злочин, при направленні справи (матеріалу) до суду від кримінальної відповідальності внаслідок акта амністії.

4. Прийняття до провадження кримінальної справи, порушеної судом, а також справи, що надійшла з Служби безпеки України, підрозділів податкової міліції і військової прокуратури або навпаки.

5. Прийняття до провадження кримінальної справи, що надійшла в установленому законом порядку за територіальною підслідністю з органів прокуратури або внутрішніх справ інших областей, Автономної Республіки Крим, інших держав, за місцем вчинення злочину або УМВС на транспорті, якщо злочин, що розслідується у даному звітному періоді, раніше не був зареєстрований і поставлений на облік.

6. Виділення справи про злочин з іншої кримінальної справи.

Додаткова картка складається у таких випадках.

1. Приєднання до розслідуваної справи іншої справи або матеріалу про інший, раніше не зареєстрований злочин.

2. Виявлення під час розслідування справи про основний злочин додаткового, раніше не зареєстрованого злочину, якщо розслідування об'єднано в одній справі.

3. Поновлення провадження за раніше закритою кримі­нальною справою, зі зняттям злочину з обліку.

4. Перекваліфікація під час розслідування вчиненого діян­ня з менш тяжкого на більш тяжкий злочин і з більш тяжкого на менш тяжкий злочин.

5. Необхідність повного відображення у звітності кількості осіб, які загинули в результаті вчиненого злочину, якщо хто-небудь із потерпілих помер у процесі розслідування кримі­нальної справи, після її порушення.
Якщо особою вчинено декілька злочинів, які становлять реальну сукупність, кожен з яких підлягає обліку, то склада­ються основна та додаткова картки. В основній картці зазна­чається кваліфікація основного злочину. За одночасного скла­дання основних та додаткових карток основним вважається найбільш тяжкий злочин. У додаткових картках вказують ква­ліфікацію інших злочинів, які становлять реальну сукупність.

Якщо кримінальні справи об'єднують в одну справу у зв'яз­ку з тим, що злочини вчинені однією особою, то в журналах обліку злочинів роблять відповідні позначки про об'єднання цих справ, але зміни до звітності про кількість зареєстрова­них злочинів не вносяться.

^ Статистична картка про наслідки розслідування зло­чину за формою 1.1 є підставою для відображення в обліку і звітності таких відомостей про наслідки розслідування зло­чинів:

• для обліку злочину, коли вона подається за закінченою розслідуванням справою, одночасно зі статистичною карткою форми 2 на особу, яка вчинила злочин;

• для обліку злочину, коли вона подається у разі винесен­ня постанови про зупинення слідства за нерозшуком або невстановлепням особи, яка підлягає притягненню як обвинува­чений та захворюванням обвинуваченого;

• для зняття злочину з обліку, коли вона подається у разі закриття справи за відсутністю події, складу злочину або за інших підстав, що виключають оцінку діяння як злочинного.

Статистична картка про результати відшкодування матеріальних збитків та вилучення предметів злочинної діяльності за формою 1.2 виставляється як додаток до статис­тичної картки форми 1.1.

Відомості про матеріальні збитки та їх відшкодування, ви­лучення предметів злочинної діяльності відображаються всіма органами розслідування щодо кожного злочину, за наслідка­ми якого заподіяні матеріальні збитки або вилучені предмети злочинної діяльності, за справами, закінченими розслідуван­ням, направленими до суду відповідно до ст. 232, 430 КПК України та направленими до суду для вирішення питання про звільнення особи від кримінальної відповідальності за п. 4 ст. 6, ст. 7. 7-2, 8. 9, 10, 111 КПК України або закриття спра­ви щодо померлого обвинуваченого на підставі п. 8 ст. б КПК України.

^ Статистична картка на особу, яка вчинила злочин, за формою 2 є підставою для реєстрації та поставлення на облік таких осіб і відображення у статистичній звітності показників. що характеризують осіб, які вчинили злочин.

Картка форми 2 може бути тільки основною. Вона складаєть­ся у випадках, коли щодо винних осіб приймається одне з та­ких процесуальних рішень.

а) Прокурором затверджено обвинувальний висновок і кримінальну справу направлено до суду (ст. 232 КПК).

б) Прокурором складено обвинувальний висновок і кримінальну справу направлено до суду відповідно до ст. 430 КПК.

в) Кримінальну справу закрито щодо померлого обвинуваченого (п. 8 ст. 6 КПК) або направлено до суду для вирішення питання про звільнення особи від кримінальної відповідальності за однією з таких підстав:

- внаслідок акта амністії (п. 4 ст. 6 КПК);

- внаслідок зміни обстановки (ст. 7 КПК);

- у зв'язку з дійовим каяттям (ст. 7-2 КПК);

- у зв'язку з примиренням обвинуваченого з потерпілим, із застосуванням до неповнолітнього примусових заходів виховного характеру, з передачею особи на поруки (ст. ст. 8, 9, 10 КПК);

- із закінченням строків давності (ст. 11-1 КПК).

Якщо особа вчинила декілька злочинів, то на неї складається одна картка за формою 2, де вказується в пунктах 23 - 26 всі статті КК України, за якими пред'явлено обвинувачення. У цьому випадку особа, яка вчинила злочини, повинна бути відображена у звітності за злочином, який передбачає більшу міру покарання.

При заповненні карток на осіб, які вчинили злочини, слід керуватися такими правилами:

- відомості про вік злочинця показуються в повних роках. Наприклад, якщо злочинцю в момент вчинення злочину було 28 років 11 місяців і 28 днів, то така особа повинна бути показана в пункті 15 картки у віці "25 - 28 років";

- відомості про працездатних осіб (16 років і більше), які не працюють і не навчаються, показуються у всіх випадках, коли вони до моменту вчинення злочину ніде не працювали і не навчались, незалежно від того, скільки часу пройшло з моменту залишення ними (їх звільнення) останнього місця роботи або навчання. У числі непрацюючих не слід вказувати пенсіонерів, у т. ч. інвалідів, осіб пенсійного віку, безробітних, домашніх господарок, вагітних жінок та жінок, які перебувають у відпустці по догляду за дитиною;

- у числі осіб, які вчиняли злочини, враховуються всі особи, які раніше скоїли злочини, незалежно від того, були вони засуджені чи звільнялись від кримінальної відповідальності на підставі статей 7, 7-2, 8, 9, 10 КПК, а також незалежно від того, погашена чи знята з них судимість, або закривались щодо них справи п. 4 ст. 6, 11-1 КПК внаслідок акта амністії та із закінченням строків давності. З цієї категорії виділяються особи, щодо яких, згідно закону, судимість не знята і не погашена.

У разі винесення судом виправдувального вироку або закриття кримінальних справ за пунктами 1, 2, 5, 6, 7, 9, 10 і 11 статті 6, статей 7-3, 100, 226 КПК особи по цих справах знімаються з обліку.

^ Статистична картка про рух кримінальної справи форми 3 є підставою для відображення в обліку і звітності даних про рух кримінальних справ у процесі розслідування.

Картка складається після прийняття за кримінальною справою (матеріалу) одного із таких рішень:

а) при порушенні кримінальної справи;

б) про передачу кримінальної справи за підслідністю згідно зі ст. 112 КПК та ч. 2 ст. 104 і ст. 109 КПК або за територіальністю відповідно до ст. 116 КПК України;

в) про об'єднання кримінальних справ згідно зі ст. 26 КПК;

г) про виділення із кримінальної справи іншої справи у самостійне провадження відповідно до статті 26 КПК;

д) при прийнятті кримінальної справи до провадження: після скасування прокурором постанови про відмову в порушенні кримінальної справи, за постановою або ухвалою суду, при передачі справи із іншого органу, після повернення справи для додаткового розслідування та після відновлення слідства в закритій або зупиненій справі та в інших випадках;

е) при направленні до суду та закриття справи;

ж) про зупинення кримінальної справи за однією з трьох підстав, указаних у ст. 206 КПК;

з) про продовження строку розслідування кримінальної справи відповідно до статей 108, 120 КПК;

и) при поверненні справи на додаткове розслідування прокурором або судом будь-якої інстанції;

к) про відновлення слідства за раніше закритою кримінальною справою відповідно до ст. 216 КПК;

л) про відновлення слідства за раніше зупиненою справою за п. 1, 2, 3 ст. 206 КПК;

м) при пред'явленні для ознайомлення матеріалів справи обвинуваченому та його захиснику.

^ Статистична картка на злочин, за вчинення якого особі пред'явлено обвинувачення, за формою 4 потрібна для здій­снення контролю за процесом розкриття і розслідування зло­чину після пред'явлення обвинувачення. Картку заповнює осо­ба, яка провидить розслідування кримінальної справи після пред'явлення обвинувачення в порядку ст. 140 КПК Укрпїнн особі (особам), щодо якої винесено постанову про притягнення як обвинуваченого за цими злочинами. Картка складається на кожен злочин.

У разі винесення постанови про притягнення як обвинуваче­ної особи, місце перебування якої не встановлено, статистич­на картка форми 4 не складається. При зупиненні досудового слідства у таких справах па підставі п. 1 ст. 200 КПК України особи, яка провадить розслідування, зобов'язана скласти карт­ки форм 1.1 та 3.

Статистичну картку форми 4 підписує прокурор (заступник прокурора) за умови представлення до прокуратури згідно зі ст. 132 КПК України копії постанови про пред'явлення особі обвинувачення та коли впевниться, що дійсно за злочином пред'явлено обвинувачення у його вчиненні вказаній в картці особі (особам).

Статистична ^ Довідка про наслідки розгляду справи судом за формою 6 є підставою для відображення в обліку та звітності про злочинність результатів розгляду кримінальної справи судом.

При направленні прокурору кримінальної справи з подальшою її передачею до суду слідчий або орган дізнання заповнює пункти 1 - 14 довідки за формою 6 на кожного обвинуваченого і приєднує їх до справи.

Після набрання вироком постановою про закриття справи, постановою (ухвалою) про застосування примусових заходів медичного характеру законної сили секретар суду заповнює відповідні пункти про результати розгляду справи та подає на підпис судді. Перевіривши достовірність результатів розгляду справи, суддя підписує дану довідку.

Зазначені довідки по всіх розглянутих справах, у тому числі розслідуваних прокурором або слідчим прокуратури, повертаються судами з супровідними листами (під розписку або надсилаються заказним листом) в правоохоронні органи за місцем проведення слідства не пізніше 5-ти робочих днів з дня набрання рішенням суду (вироком, постановою, ухвалою) законної сили чи повернення справи після розгляду судом апеляційної інстанції (касаційної інстанції - у випадку винесення вироку апеляційним судом).

При одержанні із суду довідки за формою 6 працівник з обліково-статистичної роботи органу вносить відомості про судимість у журнал обліку злочинів і не пізніше трьох робочих днів з дня надходження довідок пересилає їх до обліково-реєстраційного підрозділу для використання цих документів при статистичному і оперативно-довідковому обліку осіб, які вчинили злочини.

^ Журнал обліку злочинів, кримінальних справ і осіб, які вчинили злочини потрібен для здійснення оперативного контролю за своєчасністю надходження документів первинного статистичного обліку. Після реєстрації в журналі статистичної картки 1 кримінальній справі надається відповідний слідчий номер, з якого і починається розслідування кримінальної справи. У журналі враховують всі виявлені злочини, осіб, які їх вчинили, кримінальні справи й протокольне провадження, а також результати розгляду справ в суді.

Журнал обліку злочинів у тому регіоні, де це необхідно, може складатися із двох розділів (двох томів): у першому реєструються виявлені злочини, особи, що їх вчинили, і справи органів внутрішніх справ та податкової міліції, у другому - органів прокуратури.

У межах Автономної Республіки Крим, областей, території, яка обслуговується органами внутрішніх справ на транспорті, встановлюється єдина для органів внутрішніх справ і прокуратури нумерація справ.

Обліково-реєстраційні підрозділи органів внутрішніх справ для реєстрації кримінальних справ щорічно виділяють для міськрайлінорганів внутрішніх справ, підрозділів податкової міліції, органів прокуратури і оперативних відділів установ виконання покарань, які ведуть розслідування за кримінальними справами, необхідну кількість реєстраційних номерів.

У районі (місті) кількість виділених номерів з урахуванням обсягу роботи розподіляється між органами внутрішніх справ, податкової міліції і органами прокуратури, про що повідомляється в обліково-реєстраційні підрозділи.

Слідчий і працівник дізнання органів внутрішніх справ, податкової міліції одночасно з заповненням картки за формою 1 на виявлений злочин одержує в міськрайліноргані внутрішніх справ порядковий номер справи.

Слідчий прокуратури одержує порядковий номер справи, порушеної і прийнятої ним до провадження, у прокуратурі.

При реєстрації злочинів у журналі обліку злочинів поруч з реєстраційним номером при певних умовах проставляються літери:

а) "ПР" - по кримінальній справі прокуратури.

б) "ПРТ" - у випадках направлення справи прокурором до суду відповідно до ст. 430 КПК.

в) "ПМ" - по кримінальній справі податкової міліції.

Повнота і достовірність записів у журналі обліку злочинів, їх відповідність змісту обліково-реєстраційних документів повинні систематично перевірятися начальником міськрайліноргану внутрішніх справ, а також обліково-реєстраційними підрозділами при перевірках стану обліково-реєстраційної роботи і проведенні звірок облікових даних за кожний звітний період.
^ 5. Облік і звітність у судових органах
Відповідно до ст. 146 Закону України “Про судоустрій” від 07.07.2010 Державна судова адміністрація організовує роботу з ведення судової статистики, діловодства та архіву; контролює стан діловодства у судах загальної юрисдикції.

Форми статистичної звітності про розгляд судами справ розробляються Міністерством юстиції України і затверджуються спільним наказом Державного комітету статистики України, Верховного Суду України та Міністерством юстиції України.

Первинні статистичні звіти складають Верховний Суд України, апеляційні суди Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя, військові апеляційні суди регіонів, Військово-Морських Сил, місцеві суди, у тому числі військові місцеві суди гарнізонів.

На підставі статистичних звітів місцевих судів складаються зведені звіти в Головному управлінні юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласних, Київському та Севастопольському міських управліннях юстиції; на підставі статистичних звітів військових судів гарнізонів складаються зведені статистичні звіти у військових апеляційних судах регіонів та Військово-Морських Сил.

У Міністерстві юстиції України на підставі статистичних звітів апеляційних судів Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя складається зведений статистичний звіт про розгляд справ цими судами; на підставі отриманих звітів із Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських управлінь юстиції - зведений статистичний звіт про розгляд справ місцевими судами України (крім військових); а на підставі статистичних звітів військових апеляційних судів регіонів, Військово-Морських Сил - зведений статистичний звіт про розгляд справ військовими судами.

Положення і терміни подання звітів регламентуються Загальнодержавним табелем (переліком) форм державної статистичної звітності для об'єднань, підприємств, організацій і установ України всіх форм власності, що затверджується Державним комітетом статистики України.

За достовірність та своєчасне подання звітів несуть відповідальність голови судів усіх рівнів, начальники управлінь юстиції, а також безпосередні виконавці звітів. Указані особи підписують звіти. За достовірність документів первинного обліку несуть відповідальність особи, які їх заповнюють.

Кожна форма статистичного звіту складається в декількох примірниках, що підписуються керівниками та виконавцями. Перші примірники звітів залишаються в суді або управлінні юстиції, де зберігаються в спеціальному наряді, інші - надсилаються адресатам, указаним на бланках звітів.

Апеляційні суди Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя подають копії всіх звітів відповідним управлінням юстиції.

Статистичні звіти складаються на основі документів первинного обліку, ведення яких регламентується Інструкцією з діловодства в судах.

За результатами кожного звітного періоду виконавці звітів складають аналітичні таблиці та проводять аналіз статистичних даних, де вказують на найбільш різкі відхилення показників даного звітного періоду порівняно з аналогічним минулим періодом (півріччя з півріччям, рік з роком).

^ Про затвердження форм статистичних звітів щодо роботи судів загальної юрисдикції (крім господарських) та Інструкції щодо їх заповнення Наказ Державного комітету статистики України, ерховного Суду України, Міністерства юстиції України від 27 травня 2002 року № 206/90/44/5 (Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 28 травня 2002 р. за № 461/6749).

У судах документами первинного обліку є:

• статистична картка на підсудного;

• статистична картка на кримінальну справу;

• статистична картка на цивільну справу;

• обліково-статистична картка на виконавче провадження.

Основним документом первинного обліку в судових органах є "Статистична картка па особу, стосовно якої судом роз­глянуто кримінальну справу". Вся аналітична робота в орга­нах юстиції, її повнота і вірогідність визначається змістом цьо­го документа. Дані, які одержують у результаті обробки статис­тичних карток на підсудних, є одітим з найважливіших дже­рел для аналізу судимості, її стану, структури й динаміки в районі, місті, області, країні; причин та умов, які сприяють учиненню злочинів; розробки заходів боротьби зі злочинністю, удосконаленню діяльності судових органів для здійснення пра­восуддя за кримінальними справами.

Статистичну картку на підсудного заповнює особисто суддя або член суду першої інстанції, який був головою під час розгляду кримінальної справи. Судді несуть особисту відповідальність за повноту та правильність відповідей, які містяться у статистичних картках. Тому доручати заповнення статистич­них карток іншим особам забороняється. Якщо до криміналь­ної відповідальності притягаються декілька осіб, то порядко­вий номер картки заповнюють відповідно до кількості осіб, притягнутих до кримінальної відповідальності.

Основний принцип заповнення (кодування) статистичної картки полягає в тому, що в квадраті кожного пункту обов’язково проставляють цифрове визначення, включаючи нуль. Нуль сталять тоді, коли ознак, зазначених у пункті, немає.

^ Обліково-статистичну картку на кримінальну справи за формою 3 заповнює секретар суду з кримінальних справ, а в разі його відсутності секретар суду в таких випадках:

– під час надходження справи вперше

– після скасування вироку

– після додаткового розслідування або розшуку

– надходження справи за підсудністю з іншого суду.

^ Обліково-статистична картка на цивільну справу за формою 4 заводять у день надходження позову У ній відображають усі процесуальні дії суду за справою: строк розгляду, результати, відомості про рух та ін. Статистичний звіт про роботу суду щодо розгляду цивільних справ складають на підставі відомостей цієї статистичної картки.

^ Обліково-статистична картка на виконавче проваджен­ня відображає роботу судового виконавця про виконання рі­шень за цивільними справами та вироками в частині відновлен­ня матеріальних збитків за кримінальними справами. Після закінчення звітного періоду на підставі даних цієї картки скла­дають звіт про роботу судового виконавця.

Крім того, документами первинного обліку статистики кри­мінального судочинства є реєстраційні журнали, алфавітні по­кажчики, в яких здійснюється реєстрація за різними напряма­ми судової діяльності і які ведуться технічним персоналом суду.

На підставі документів первинного обліку в судах склада­ють звіти за такими основними формами:

- Форма N 1 "Звіт про розгляд судами першої інстанції кримінальних справ (порушених за статтями Кримінального кодексу України 1960 року)";

- Форма N 1-А "Звіт про розгляд судами справ про адміністративні правопорушення та осіб, які притягнуті до адміністративної відповідальності";

- Форма N 1-К "Звіт про розгляд судами справ на виконання Закону України "Про боротьбу з корупцією";

- Форма N 1-Е "Звіт про роботу касаційної інстанції Верховного Суду України з розгляду кримінальних справ щодо осіб, засуджених до довічного позбавлення волі";

- Форма N 2 "Звіт про розгляд цивільних справ судами першої інстанції";

- Форма N 3 "Звіт про розгляд судами першої інстанції кримінальних справ";

- Форма N 4-А "Звіт щодо звернення до виконання рішень судів у частині майнових стягнень";

- Форма N 6 "Звіт про кількість осіб, засуджених, виправданих, справи щодо яких закрито, неосудних, до яких застосовано примусові заходи медичного характеру та види кримінального покарання";

- Форма N 7 "Дані в розрізі статей Кримінального кодексу України про кількість засуджених осіб".

- Форма N 8 "Звіт про склад засуджених";

- Форма N 9 "Звіт про кількість осіб, засуджених за скоєння злочинів у розрізі галузей господарства";

- Форма N 10 "Звіт про засуджених та види кримінального покарання (в справах, порушених за статтями Кримінального кодексу України 1960 року)";

- Форма N 10-А "Дані про кількість осіб, засуджених за статтями Кримінального кодексу України (в справах, порушених за статтями Кримінального кодексу України 1960 року)";

- Форма N 11 "Звіт про склад засуджених, місце і час вчинення злочину (в справах, порушених за статтями Кримінального кодексу України 1960 року)";

- Форма N 11-А "Звіт про засуджених за окремими галузями господарства (в справах, порушених за статтями Кримінального кодексу України 1960 року)";

- Форма N 12 "Звіт про неповнолітніх засуджених (у справах, порушених за статтями Кримінального кодексу України 1960 року)";

- Форма N 12-А "Звіт судів щодо застосування до неповнолітніх примусових заходів виховного характеру";

- Форма N 13 "Звіт про неповнолітніх засуджених";

- Форма N 14 "Судимість у розрізі військових формувань України";

- Форма N 16 "Звіт про направлення до ЛТП";

- Форма N 17 "Звіт про виконання Законів України "Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів" та "Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві" в процесі провадження справ судами".

3. Форма N 20 "Звіт апеляційного суду про розгляд апеляцій в кримінальних справах (порушених за статтями Кримінального кодексу України 1960 року)";

- Форма N 21 "Звіт апеляційного суду про розгляд апеляцій в кримінальних справах";

- Форма N 22 "Звіт апеляційної інстанції про розгляд цивільних справ"; 

- Форма N 30 "Звіт про розгляд кримінальних справ судом касаційної інстанції (порушених за статтями Кримінального кодексу України 1960 року)";

- Форма N 31 "Звіт про розгляд кримінальних справ судом касаційної інстанції";

- Форма N 32 "Звіт про перегляд судових рішень у кримінальних справах у порядку виключного провадження";

- Форма N 33 "Звіт про розгляд цивільних справ судом касаційної інстанції";

- Форма N 34 - "Звіт про результати перегляду рішень, ухвал, що набрали законної сили, у зв'язку з нововиявленими та винятковими обставинами";

- Форма N 35 "Звіт про результати перегляду постанов Вищого господарського суду України в касаційному порядку Верховним Судом України".

Звіти подаються судовими органами двічі на рік за резуль­татами роботи впродовж півріччя її року.

До системи органів юстиції належать, крім того такі пра­вові організації: нотаріат, адвокатура, органи реєстрації актів громадянського стану (РАГС) , судово-експертні установи. Ці організації також періодично подають статистичну звітність про свою діяльність на підстав документів первинного обліку (реєстри, облікові картки, журнали та книги обліку).


  1   2   3   4   5



Скачать файл (1318 kb.)

Поиск по сайту:  

© gendocs.ru
При копировании укажите ссылку.
обратиться к администрации