Logo GenDocs.ru

Поиск по сайту:  

Загрузка...

Контрольна робота - Конкурентоспроможність і конкуренція в фармацевтичному бізнесі - файл 1.docx


Контрольна робота - Конкурентоспроможність і конкуренція в фармацевтичному бізнесі
скачать (461.5 kb.)

Доступные файлы (1):

1.docx462kb.17.11.2011 21:57скачать

содержание
Загрузка...

1.docx

Реклама MarketGid:
Загрузка...
МІЖРЕГІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ УПРАВЛІННЯ ПЕРСОНАЛОМ

ВІННИЦЬКИЙ ІНСТИТУТ


Виконала студентка:

Коліна Світлана Юріївна

Індекс групи:


КОНТРОЛЬНА РОБОТА

з дисципліни: «Менеджмент у фармацевтичному бізнесі»

на тему: «Конкурентоспроможність і конкуренція в фармацевтичному бізнесі»
Перевірив:

Арапов В.І.

Вінниця - 2011



План


  1. Конкурентоспроможність і конкуренція у сфері надання медичних послуг

  2. Стратегія диференціації ринку послуг

  3. Задача




  1. 

  2. Конкурентоспроможність і конкуренція у сфері надання медичних послуг


З переходом економіки України на ринкові відносини термін "конкурентоспроможність" став основним у визначенні іміджу фірм та ефективності їх діяльності. Конкурентоспроможність фірми ви

значається конкурентоспроможністю вироблених нею товарів. Ця складна властивість характеризує привабливість товару для спожи

вача (покупця, замовника) і прибутковість для виробника (поста

чальника, продавця).

Конкурентоспроможність — сукупність якісних і вартісних ха

рактеристик товару, що забезпечують задоволення конкретної пот

реби.

Спочатку конкурентоспроможність товарів оцінювали за допо

могою психофізичного закону Вебера — Фехнера [15], що пояснює психологію споживачів і формалізацію їхнього вибору. Привабли

вість певного товару залежить від сукупності його властивостей (ха

рактеристик, показників), що зумовлюють Задоволення певних пот

реб. Ця сукупність характеристик називається якістю товару. Дослідження в цій галузі, хоча й не були позбавлені теоретичного інте

ресу, проте мали обмежене значення, оскільки ґрунтувались на абс

трактній ідеї про психологію індивідуума. Кількісних методів прог

нозування вибору покупцем певного товару за їх допомогою вироб

лено не було.

Конкурентоспроможність визначається відношенням корисного ефекту до сумарних витрат, пов'язаних з придбанням і експлуатаці

єю товару:

До=Е:ЦС – max

де Е — економічний ефект; ЦС — ціна споживання.

Конкурентоспроможність товару — поняття складне й інтеграль

не, оскільки охоплює не лише економічні та технічні, а й технологіч

ні показники. її оцінюють залежно від того, є товар кінцевим про

дуктом, призначеним для задоволення певних потреб (індивідуаль

них або 

суспільних), чи засобом виробництва інших товарів. У першому випадку порівняння й оцінювання здійснює споживач, який купує певний товар за певну ціну. У другому випадку завдання можна поділити на дві частини: визначення потреб і вибір альтерна

тивних способів їх задоволення.

Алгоритм оцінювання конкурентоспроможності товару
Конкурентоспроможність завжди визначається в порівнянні з ін

шими товарами, а також на підставі рівня задоволення потреб по

тенційних споживачів. Рівень конкурентоспроможності оцінюють за допомогою системи одиничних, групових та інтегральних показ

ників.

Одиничний показник відображає відсоткове співвідношення по

казників одного й того самого параметра порівнюваних товарів. Груповий показник поєднує одиничні показники та характеризує ступінь задоволення потреби загалом.



Інтегральний показник конкурентоспроможності товару щодо то-вару-зразка — це числова характеристика конкурентоспроможних то

варів, що є відношенням групового показника за технічними парамет

рами до групового показника за економічними параметрами:

К=(Ін.п.т.е.п.):Іц.с.,

де Ін.п.т.е.п — груповий показник за параметрами відповідно норма

тивними та техніко-економічними; Іц.с. — груповий показник ціни споживання.

Якщо ^ К < 1, пропонований товар поступається товару-зразку; при К> 1, товар має вищу конкурентоспроможність.

Якщо метою оцінювання конкурентоспроможності товару є прийняття рішення щодо виведення його на ринок, прогнозована оцінка конкурентоспроможності товару така:

^ К - 1,6 і більше — дуже перспективне;

К = 1,40-1,59 — перспективне;

К - 1,20-1,39 — малоперспективне;

К= 1,00-1,19 — неперспективне.

Конкурентоспроможність товару характеризується технічними, комерційними, організаційними та економічними параметрами. Кожна характеристика (одиничний показник якості товару) вимірю

ється у певній (специфічній) одиниці, а тому здебільшого показники непорівнянні між собою. Наприклад, колір автомобіля не можна по

рівнювати із силуетом, максимальною швидкістю чи часом гальму

вання. Проте автомобіль марки "Фольцваген" привабливіший, ніж "Жигулі", за сукупністю показників. А це можна з'ясувати, сформу

вавши комплексні показники якості й порівнявши їх.

Як правило, показники якості засобів виробництва пов'язані з якістю продукту, що виробляється. За наявності такого зв'язку пи

тання про порівняльну оцінку переходить зі сфери засобів виробниц

тва у сферу споживчих товарів.



Обираючи альтернативні способи задоволення потреб, необхідно дотримуватись єдності мети. Єдність мети є основою порівняння й оцінювання. Певна річ, вантажі можна перевозити вантажівкою і ви

сокої, і низької якості. Єдність мети як основи порівняння сприяє принциповому поділу показників якості. Розрізняють так звані кла

сифікаційні показники. Наприклад, якщо одна з двох вантажівок не придатна для перевезення певних вантажів через їх габарити, порів

няти ці вантажівки неможливо, і тоді маємо не варіанти одного об'єкта, а два різних об'єкти, що не можуть замінити один одного.

Розглянемо показники, що відіграють роль обмежень:

^ Показники безпеки товару для життя, здоров 'я і майна людей. То

вари, що не відповідають цим обмеженням, не підлягають реалізації, їх якість оцінювати не потрібно. Отже, не можна порівнювати кіль

кість нещасних випадків у процесі виробництва з технологічними можливостями устаткування. Але завдання можна сформулювати інакше: які засоби виробництва доцільно вибирати для того, щоб досягти встановленого рівня безпеки.

^ Показники, що забезпечують екологічність товару.

Технічні показники:

• класифікаційні — визначають належність виробу до певного ви

ду, класу, типу продукції

• конструктивні — характеризують конструкторсько-технологічні рішення;

• нормативні — відповідають міжнародним стандартам, нормам, правилам;

• ергономічні (гігієнічні, антропометричні, фізіологічні, психоло

гічні) — засвідчують відповідність товару властивостям людсько

го організму та психіки;

• естетичні — характеризують єдність змісту й форми предмета.



За певними умовами конкурентноспроможність визначається різними показниками.

За комерційними умовами: рівнем ціни; терміном постачання; умо

вами оплати; рівнем митних зборів, податків і коштів, витрачених на придбання товарів; мірою відповідальності продавців за виконання зобов'язань.

За організаційними умовами придбання та використання товару: наближенням продавців до покупців, доставкою продавцями товарів до місць споживання; зручністю розрахунків; сервісним обслуго

вуванням.

За економічними умовами споживання: енергоємністю та еконо

мічністю у споживанні сировини на одиницю продукції, що випуска

ється; вартістю сировини та експлуатаційних матеріалів; безвідход

ністю технологій; надійністю, періодичністю і витратами на ремонт; чисельністю і кваліфікацією обслуговуючого персоналу; рівнем за

робітної плати працівників.

Оцінка конкурентоспроможності методом узагальнення здійсню

ється з урахуванням зведених витрат:

3 = С + Ен

де С — собівартість товару; Ен — нормативний коефіцієнт ефектив

ності капіталовкладень.

Розбіжності в якості засобів виробництва (і споживчих товарів, коли точно відома потреба, для якої вони призначені) можна визна

чити за двома формулами: С(Б) - С(А) (товар А дає економію) та КВ(А) - КВ(Б), де КВ — капіталовкладення (товар А дорожчий). Щоб зробити вибір на користь товару А, необхідно визначити нор

мативний коефіцієнт ефективності капіталовкладень Ен. Товар А матиме вищі характеристики якості, якщо виконуватиметься нерів

ність

або

(С(Б) - С(А)) : (КВ(А) - КВ(Б)) > Ен,

С(А) + Е,(А) < С(Б) + Ен(Б),

тобто зведені витрати 3(А) < 3(Б).



Рівень конкурентоспроможності визначається прибутком П, тоб

то різницею між ціною товару Ц, для виробництва якого використо

вуються засоби виробництва А або Б, і зведеними витратами 3:

П(А) = Ц(А) - 3(А);

П(Б)=Ц(Б)-3(Б).

Знаючи рівень конкурентоспроможності, зв'язок між рівнем за

доволення потреб та обсягом продажу, можна оцінити обсяг надход

жень (залежить від розміру партії товару), а отже, і прибуток при до

сягненні запланованого масштабу збуту.

Інтенсивність і конкретні форми конкурентної боротьби між су

перниками на ринку змінюються залежно від характеру конкурент

ної ситуації, яка відображає ступінь взаємозв'язку конкурентів унас

лідок їх взаємодії на ринку. Існують різні типи конкурентних ситуа

цій та стратегії отримання конкурентних переваг.

^ Товарний ринок. Модель товарного ринку характеризується при

сутністю на ринку групи продавців, які пропонують свій товар великій групі організацій-споживачів. Товари однорідні, взаємозамінні з това

рами конкурентів, мають чіткі характеристики, продаються за цінами, що визначаються залежно від співвідношення попиту і пропозиції.

Продавці на такому ринку не мають ринкової сили і їхня поведін

ка не залежить від дій інших продавців.

Основні характеристики товарного ринку:

• велика кількість продавців і покупців;

• недиференційовані товари (взаємозамінні);

• відсутність ринкової сили з боку виробників.

^ Диференційований ринок. Визначається великою кількістю кон

курентів, які пропонують диференційовані товари, які з погляду спо

живача різняться за якістю (наприклад, особлива технічна характе

ристика, оригінальне поєднання характеристик, якість і діапазон послуг, сила товарної марки).



Сегментований ринок. Кількість конкурентів на ньому незначна (кілька фірм домінують на ринку, створюючи значну взаємозалеж

ність). Товар однорідний, але пропонується в різних галузях. Товари сприймаються як базові, вибір організації-споживача залежить пере

важно від ціни, запропонованих послуг, способів збуту і комунікації (тобто маркетингові програми значною мірою відрізняються від програм конкурентів, які пропонують недиференційований, найчас

тіше стандартизований товар).

Сегментованими є ринки комп'ютерної техніки, фінансових пос

луг, офісної техніки.

^ Фрагментарний ринок. Містить певну кількість конкурентів, кож

ний з яких пропонує диференційовані товари для вузького сегмента. Вони, як правило, орієнтовані на невелику частку ринку, пропону

ють унікальний товар для цільового сегмента і розробляють висо-коспеціалізовані маркетингові програми.

Ринкова сила та потенційний прибуток можуть змінюватись у широких межах залежно від ситуації на ринку. Розглянемо два край

ніх випадки.

1. Потенціал прибутку підприємства наближається до нуля за та

кої ситуації:

• входження на ринок товару вільне;

• клієнти і постачальники фірми, які діють на ринку, не мають змо

ги торгуватись;

• через значну кількість фірм-суперників конкуренція не обмежена;

• товари схожі, існує багато замісників.

Це ідеальна модель досконалої конкуренції. За таких умов підпри

ємство матиме слабку ринкову силу і низький потенційний прибуток.

2. Підприємство має значний потенціал прибутку за таких умов:

• існують потужні бар'єри, що блокують входження нових конку

рентів;

• конкуренти відсутні, слабкі або нечисленні;

• покупці не можуть скористатися товарами-замінниками;

• покупці не мають змоги впливати на зниження ціни;



• постачальники не мають змоги впливати на підвищення ціни. Це так само ідеальна ситуація. У цьому разі фірма має високу

ринкову силу. Реальні ринкові ситуації перебувають між цими край

німи випадками. їх дослідження допомагає оцінити привабливість ринку для підприємства та динаміку конкуренції.

Здатність фірми реалізувати свою конкурентну перевагу зале

жить не лише від прямої конкуренції, з якою вона стикається, а й від ролі таких конкурентних сил, як потенційні конкуренти, товари-за-мінники, клієнти та постачальники.

За М. Портером [22], стан конкуренції на певному ринку характе

ризується такими конкурентними чинниками:'

• загрозою появи нових конкурентів;

• конкуренцією з боку тсварів-замінників;

• конкуренцією з боку споживачів;

• конкуренцією з боку постачальників;

• суперництвом між конкуруючими підприємствами.

Власне, взаємодія цих основних конкурентних сил визначає по

тенціал рентабельності підприємства.

Загроза появи нових конкурентів. Потенційні конкуренти, імовір

ність виходу яких на ринок надто висока, — це загроза фірмі, від якої вона намагається захиститися.

Потенційні прямі конкуренти поділяються на групи:

• фірми, для яких входження на ринок створить значний синергіч

ний ефект;

• фірми, для яких входження на ринок є логічним розвитком їх стратегії;

• клієнти або постачальники, які можуть інтегруватися "вперед'' або "назад".

Рівень загрози, пов'язаний з проникненням нових конкурентів, залежить від бар'єрів входження та сили опору, яку може очікувати потенційний конкурент. Такими бар'єрами можуть бути:



• економія на масштабах;

• рівень розвитку технології та правовий захист; » сила іміджу марки;

• потреба в капіталі;

• витрати переходу, тобто одноразові витрати, пов'язані з психоло

гічною переорієнтацією покупця при переході від товару відомо

го виробника до товару фірми-початківця;

• доступ до збутових мереж;

• досвід фірми, що функціонує на ринку.

Іншими факторами, що впливатимуть на рішучість нової фірми, є її уявлення про рівень реакції існуючих конкурентів і опір, який во

ни можуть чинити новій фірмі.

^ Рівень можливого опору залежить, зокрема, від таких факторів:

• минулого досвіду та агресивної репутації щодо новостворених фірм;

• ступеня важливості ринку товарів для існуючих на ньому фірм;

• доступу до значних фінансових ресурсів та ступеня їх ліквід

ності.

Сукупність двох умов — існування бар'єрів входження і здатність до опору — визначає силу, що стримує потенційних конкурентів від входження в галузь.

Конкуренція з боку товарів-замінників. Товари-замінники вико

нують для групи споживачів однакову функцію, але для їх виробниц

тва застосовується різна технологія. Вони створюють перманентну загрозу, оскільки заміщення завжди можливе. Наприклад, процес зниження цін на мікрокомп'ютери сприяв розвитку електронного зв'язку і замінив традиційні паперові засоби. Незважаючи на упо

вільнені темпи комп'ютеризації в Україні, більшість вітчизняних під

приємців відмовляються від зв'язку поштою й натомість користу

ються послугами комп'ютерної мережі.

Фактично ціни на товари-замінники визначають верхню межу цін, яку можуть встановити фірми, що діють на товарному ринку. Чим привабливіший для користувача товар-замінник, тим сбмежені-ші можливості цін на ринку товару.



Товари-субститути мають стати об'єктом постійного спостере

ження. Особливу увагу слід звертати на витрати переходу (реальні або психологічні), що можуть бути для покупця досить суттєвими, а відтак знижуватимуть ефект виграшу в ціні.

^ Конкуренція з боку споживачів. Покупці певною мірою вплива

ють на постачальника, зокрема на потенційну рентабельність фірми, змушуючи її знижувати ціну на товар, потребуючи ширшого кола послуг, сприятливіших умов платежу або граючи на існуючій конку

ренції. Вплив на рентабельність фірми з метою досягнення вигідних умов існування можливий за таких умов:

• група клієнтів сформована або обсяги її закупівель становлять значну частку продажу постачальника;

• витрати на товари, які купує клієнт, становлять значну частку йо

го власних витрат, що змушує його торгуватись;

• товари слабо диференційовані, клієнти переконані, що знайдуть інших постачальників;

• витрати переходу, пов'язані зі зміною постачальника, для клієнта незначні;

• клієнти є реальною загрозою для інтеграції "назад" і тому небез

печні як потенційні конкуренти.

Вибір своїх покупців — важливе стратегічне рішення. Фірма мо

же суттєво поліпшити свою конкурентну позицію, якщо дотримува

тиметься політики добору клієнтури (матиме вигідний "портфель за

мовників" і завдяки цьому уникатиме будь-якої форми залежності від груп покупців).

Конкуренція з боку постачальників. Здатність постачальників до

сягати вигідних умов щодо клієнтів зумовлена їхніми можливостями підвищувати ціну на свої поставки, знижувати якість товарів або об

межувати їх кількість. Постачальники, які не здатні компенсувати збільшення витрат відповідним підвищенням ціни на свої товари, можуть негативно впливати на ефективність дій клієнтів.



Умови, за яких постачальники мають велику силу в комерційних переговорах, визначаються такими факторами:

• група постачальників більш концентрована, ніж група, якій вона постачає товари;

• постачальники не відчувають загрози з боку товарів-замінників; « фірма не є для постачальника важливим клієнтом;

« товар для клієнта є важливим засобом виробництва;

• група постачальників диференціювала свої товари, або створила великі витрати переходу для клієнта, пов'язані зі зміною поста

чальника, що, у свою чергу, "прив'язало" до цієї групи клієнта;

• група постачальників суттєво загрожує інтеграції "вперед". Суперництво між конкуруючими підприємствами. Конкуруючі підприємства є реаліями ринку. Стабільного співіснування фірм у бізнесі досягти майже неможливо. Ефект стабільності рівнозначний самогубству. Коли фірма припиняє боротьбу за свої конкурентні по

зиції, фірми-конкуренти намагаються заполонити її сегмент ринку своїми товарами.



Стратегія диференціації ринку послуг.

Існує безліч стратегій бізнесу, проте більшість їх можна віднести до однієї з таких типових стратегій (за класифікацією М. Портера):

1) стратегія контролювання витрат;

2) стратегія диференціації;

3) стратегія фокусування.

У цілому ефективна стратегія має:

1) орієнтуватися на конкретних споживачів, їхні потреби й запити;

2) відображати всі сильні сторони фірми, які в сукупності створюють її конкурентні переваги;

3) включати конкретні завдання, котрі дають змогу фірмі реально реалізувати свої конкурентні переваги;

4) включати методи, спрямовані на подолання слабкості фірми та загроз із зовнішнього середовища.

^ Стратегічне планування — трудомістка, але критично важлива стадія розробки бізнес-плану. Процес стратегічного планування привчає підприємця до порядку у веденні справ, допомагає усвідомити природу власного бізнесу, визначити конкретне коло споживачів, зрозуміти конкурентів, а відтак збільшує шанси на успіх.

^ Стратегія диференціації – спрямована на те, аби поставляти на ринок товари або послуги, які за своїми якостями більш привабливі для споживачів проти продукції конкурентів. Вибір стратегії диференціації зумовлюють різні фактори, але ключовим є наявність у товара або послуги унікальної властивості, яка і приваблює споживача. Наприклад, унікальними властивостями можуть бути:

висока якість продукції;

розгалужена система філіалів для надання послуг;

принципова новизна продукції;

імідж фірми тощо.



Диференціація – надійна стратегія. Проте, аби зробити її успішною необхідно вміти донести до споживача цінність унікальної властивості данної продукції. Не слід також забувати про те, що витрати на створення унікальної властивості товару можуть підняти ціни на нього так високо, що він стане неконкурентоспроможним на ринку.




Скачать файл (461.5 kb.)

Поиск по сайту:  

© gendocs.ru
При копировании укажите ссылку.
обратиться к администрации